Читать «Таємниця Пурпурової планети» онлайн - страница 50
Леся Воронина
Але слова космомиша, що втратив своє розкішне фіолетове хутро із страшною зубатою мордою, нікого не налякали. Маленька смарагдова мавпочка — і та засміялася і затрусила своїм довгим хвостиком, дзенькаючи прив’язаним до нього дзвіночком.
Навіть хлюсик з планети Смугастих Равликів голосно зареготав і сказав, що він обов’язково розповість усім родичам і знайомим по всій Фруктовій галактиці, що грізний повелитель темряви — це маленький боягузливий космомиш, що вбрався у шкіру Великого Володаря Темряви.
Ми пересадили космопацюків і Краша до великої клітки, де вже сиділи хижі подвійні барабульки, і, взявши грізний космічний корабель піратів на буксир, поспішили до планети Пухнастої Кицунії.
Розділ сьомий
Здається, я вже розповідала вам, що кожна планета Фруктової галактики зовсім не подібна до іншої. Скажімо, на Пурпуровій планеті ростуть фрукти завбільшки з велетенські повітряні кулі, а її мешканці живуть у будинках-квітах і будинках-грибах.
На планеті Співочих Бананів можна оглухнути через голосний спів бананів. До того ж на деревах там ростуть дивовижні плоди, з яких, коли вони достигають, вистрибують фантастичні істоти — скажені кльоцики і голкохвости.
Або взяти планету Смугастих Равликів чи планету Летючих Жабок… Одне слово, про ці неймовірні планети можна розповідати безкінечно.
Але те, що я побачила на планеті Пухнастої Кицунії, вразило мене чи не найбільше. Уявіть собі планету, що вся поросла деревами, на гілках яких замість груш чи яблук ростуть сосиски, ковбаси, шинка та головки сиру. Спершу я не повірила своїм очам. Але Люм, помітивши мій подив, запропонував:
— Покуштуй, це плоди сосискового дерева.
Я обережно зірвала один невеличкий плід-сосиску і відкусила шматочок. Та що це — замість знайомого м’ясного смаку я відчула в роті чудовий смак помаранчевого соку. Тоді я по черзі спробувала і плоди-ковбаски, і плоди-сири. Всі вони мали смак чудових соковитих фруктів.
— Але чому ці фрукти так дивно виглядають? — здивовано запитала я в свого космічного друга.
— Все дуже просто. Планета Пухнастої Кицунії — це місце, де перевиховують колишніх космічних піратів, галактичних розбійників та різних інших космохижаків. Як відомо, усі хижаки полюбляють м’ясні страви. А насправді — це фрукти. Отож хижаки стають вегетаріанцями, а згодом у них пропадають хижі інстинкти.
Але тут озвався мій рудий котик Гарбузик.
— Та невже ви можете уявити, що хоч один нормальний кіт зможе стати вегетаріанцем? — обурено запитав він.
Люм уже хотів щось пояснити Гарбузикові, та в цю мить до нас наблизилася киця неймовірної вроди. Її шерсть мінилася усіма відтінками блакиті, кігтики Пухнастої Кицунії (а то була саме вона, володарка цієї дивовижної планети) виблискували ніжно-рожевою барвою, а очі були жовті і яскраві, як щойно розквітлі кульбаби.
Побачивши сліпучу котячу красуню, Гарбузик вражено замовк і дивився, не зводячи з неї очей.
А вродлива киця ґречно вклонилася нам, тоді пильно поглянула на клітку, де понуро сиділи подвійні барабульки, а також космопацюки та їхній, донедавна такий грізний і жорстокий, правитель, а тепер жалюгідний і миршавий космомиш Краш.