Читать «Загадкові світи старої обсерваторії» онлайн - страница 28

— Але ж це неможливо, ти розумієш… — якось відсторонено сказала Оленка. — Тоді Філ помре, а ми, можливо, й не одружимося, коли докорінно все змінимо в нашому часі й діях.

— Не знаю, — зітхнув Влад. — Можливо, що й так. Мене, тобто того Влада, слід зупинити, коли він почне поводитися аж надто дивно. Він раптово може стати зовсім інакшим, може почати нехтувати тобою і всіма… А статися це може за різних обставин і в різних місцях.

— Здається, я зрозуміла, — міркувала про щось Оленка. — Я буду пильна. А завтра ми, як і домовлялися, підемо до професора в лікарню…

— Будьте обережні, — мовив Влад. — Не хочеться мені повертатися в майбутнє, де, можливо, мене вже й немає… До побачення… У нашому майбутньому!

«Чорний Плащ» поволі зник, немов розчинився в повітрі, залишивши Оленку з тяжкими роздумами: як діяти далі.

Наступного дня Влад і Оленка вже зранку були в лікарні. Проте сталося несподіване: Філове самопочуття різко погіршилося. Він лежав непритомний і, зрозуміло, поговорити з дітьми не міг. Лише лікар, який весь час був при хворому, передав Владові й Оленці плутані слова професора про якийсь паралельний світ, про відвар з якоїсь «етейї», як висловився науковець. Лікарі вирішили, що він марить. Та Оленка знала: Філ просто не встиг до пуття пояснити тим, хто був поруч із ним, значення слів «паралельний світ», «відвар», «етейя» тощо. Оленка вагалася: чи розповідати Владові про зустріч із ним — дорослим, про його попередження і застороги. Потім вирішила лише сказати, що здогадалася про значення слів професора — то цілющі ліки з паралельного світу. Влад поміркував і погодився, що, мабуть, Філ мав на увазі саме це. Проте назва іншого світу лишилася невідомою…

Розв’язати цю загадку можна було лише завдяки мапі й списку різних світів, які склав Філ і залишив в обсерваторії.

Невдовзі Влад і Оленка були вже в споглядальні. Вони уважно вивчали мапу, сподіваючись знайти відповідь: в якому зі світів слід шукати рятівну для Філа рослину етейю? Діти бачили знайомі назви: Муна, Юкеамоа, Татаса; або ж красномовні нотатки професора біля позначених світів — «місце спокійного відпочинку», «розваги», «чудовий дайвінґ»… І раптом, поблизу світу під назвою Павор, короткий напис: «аптека».

Та чи справді цей Павор був «аптекою», де можна було знайти чудодійну етейю? Як це з’ясувати? Вихід був один — зателефонувати другові Філа, науковцю з Мексики Міґелю. Адже він також брав участь у складанні мапи світів і мав би знати хоч щось про кожен із них.

У записнику Філа, який довелося розкрити й вивчити, Оленка і Влад справді знайшли два телефони Міґеля: хатній і мобільний. Проте вдома в Міґеля, у місті Мехіко, ніхто не відповідав. А ось дзвінок на мобільний був вдалим. Мексиканський науковець, що перебував у Швеції, в одній із старовинних обсерваторій, радо вітав своїх знайомих Олену і Влада. Діти були змушені розповісти про Філа, його хворобу. Міґель страшенно розхвилювався і сказав, що негайно вилітає до свого друга. Оленка, щоб не гаяти часу, запитала про «світи-аптеки», тобто ті місця, де можна було б знайти оту Філову етейю. Міґель запевнив, що вони з Філом знали тільки один паралельний світ, який славився своїми цілющими травами, дія яких перевершувала всі відомі земні. Цей світ називався Павор. Усе зійшлося, склалося, як пазли на картинці. Діяти слід було рішуче і негайно, зважаючи на стан Філа. Діти лише сказали Міґелю, що його зустрінуть Леся і Марко. А самі вже лаштувалися сісти до Крісла Переміщення. Звіривши координати за мапою, запам’ятавши кількість обертів Ручки, вони поринули в невідоме…