Читать «Загадкові світи старої обсерваторії» онлайн - страница 27

— Давай будемо на «ти», — запропонував цей Влад так, наче прочитав її думки. — Адже ти мене вже знаєш і такого. Знаєш із дитинства…

— Гаразд, — Оленка майже опанувала себе, — але ви, тобто… ти завітав не просто так.

— Звичайно, — погодився Влад. — Хочу лише сказати, що перед тобою мій віртуальний образ, а я сам, як людина, зараз далеко в майбутньому. В ньому, отому майбутньому — а воно також буде і твоїм — багато чого змінилося. Паралельні світи там не так жорстко відмежовані один від одного, як зараз. Люди можуть з’являтися в минулому, але не можуть безпосередньо впливати на нього. Через це я, власне, і прибув.

— Ти несправжній? — занепокоїлася Оленка. — Віртуальний, я чула, означає «неіснуючий».

— Чому ж? — здивувався Влад. — Я існую, просто в цей момент моє тіло в іншому місці й іншому часі. Але ж я розмовляю з тобою… А головне — не мій вигляд, справжній, чи ні…

— А можна доторкнутися до тебе? — раптом запитала Оленка.

І, не чекаючи відповіді, швидко простягнула руку до «Чорного Плаща». Рука Оленки без перешкод пройшла крізь одяг… Дівчинка нічого не відчула.

— Тебе справді немає… — розчаровано зауважила вона.

— Немає мого тіла, — повторив Влад. — У цьому місці. Але в мене обмаль часу — сеанс перебування в минулому в такому вигляді є доволі складною річчю. Тому скажу тобі головне: Філу загрожує смертельна небезпека. Він через свою хворобу може померти.

— Як?! — скрикнула Оленка.

— На жаль, це правда, — схилив голову Влад. — Врятувати його може лише одна-єдина рослина, точніше, відвар із неї. Як ти розумієш, росте це диво не на Землі, а в одному з паралельних світів.

— Ми вирушимо по неї і врятуємо професора! — твердо сказала Оленка.

— Не все так просто, — зітхнув Влад. — Під час цієї мандрівки Влад, тобто я, може загинути. То страшний світ. Я радив би вам залишитися тут, навіть коли професор попросить — сам чи через когось — дістати диво-рослину.

— Як ти можеш таке казати! — обурилася Оленка. — Ти просто… Ви негідник! Ми врятуємо Філа. Людям треба допомагати, якщо є можливість! А ви, до речі, стоїте переді мною живий-здоровий. Отже, як показує майбутнє, Влад лишається живий після цієї подорожі!

— Я лишився живий лише завдяки… — Влад глибоко вдихнув повітря, — завдяки тобі. Якщо говорити щиро — завдяки твоїй любові…

Олена зашарілася і кілька хвилин мовчала. А потім тихо сказала:

— Я не розумію…

— Коли ми стали дорослими, то одружилися, — усміхнувся Влад. — Можливо, тобі цього й не варто було знати. Але я мушу пояснити. Під час подорожі заради Філа був (чи буде — для вас) один момент, коли Влада, тобто мене малого, слід буде зупинити. Не допустити фатального кроку. Тоді, давно, ми цього ще не знали. І я вижив лише завдяки випадковості. По суті, ти привезла мене на Землю вже мертвого…

— Коли, коли саме настане цей момент?! — захвилювалася Оленка. — І чому б тобі не пояснити це все самому Владові?

— А він мене послухає? Сумніваюсь. Я добре сам себе знаю… Щодо певного моменту… Тут і полягає небезпека, — наче вголос міркував дорослий Влад. — Я переконався, що минуле не повторюється буквально. Так, є події, люди, речі, яких неможливо оминути, змінити… Але кожного разу минуле підносить несподіванки. Воно щоразу дуже схоже саме на себе, але не тотожне. Втім, ви можете відмовитися від подорожі…