Читать «ПОЕТИЧНІ ТВОРИ» онлайн - страница 2

ДУМКА, МАНДРУЮЧИ, СПІВАЄ ПІСНЮ.

Хай я у світі пес - лише б маєтний був. Совість не в моді вже, золота б лише набув. Як нажив, хто спита? Тільки б жирний був гріш. Це багатий всім брат, він усім наймиліш. Що у світі найгірш? - зовсім легкий гаман. Ніж злиденно прожить, краще смерті туман. Буде мила і смерть, в кого грошей є тьма. Золоте пресвяте! Краще за тебе нема. Не так любі дітки, не так мати моя, Не так батько мене у житті звеселя. І коли такий чар - у Венери красі, Хто дивує на те, що закохані всі.

ОБЛУДНИКИ, ЩО МОЛЯТЬСЯ, СПІВАЮТЬ

Боже, встань, чому заснув, Чом про нас зовсім забув? Шлях злодіїв - наче цвіт, їм не криють злидні світ, Ми ж тобі свічища ставим, Кожнодень молебні правим,- І усіх ти нас забув. Постимо, мов у пустелі: В піст не тонемо у хмелі, Ходимо в святі міста, Молимось і вдома, й там. На псалтир хоч не зважаєм, Та напам'ять його знаєм,- І усіх ти нас забув. Вчуй же, боже, крик наш, гук, Дай маєтки нам до рук, Ми тоді тебе прославим, Злоті свічечки поставим, І всі хмари взолоченні Зашумлять пісні священні,- Лише дай грошви на вік!