Читать «Орлі, син Орлика» онлайн - страница 147

1734

Помер гетьман Данило Апостол. Після його смерті нові вибори гетьмана не відбулися, натомість під наглядом Сенату розпочала роботу особлива колегіальна установа – «Правління гетьманского уряду», що складалося навпіл з велико– і малоросів.

1734

40-тисячна армія імператора Карла VI була зупинена під Пармою французькими та сардинськими військами.

01.02.1734

Григорій Орлик відплив з Тулона до Стамбула, маючи з собою листа короля Луї XV до хана Каплан-Гірея, де містилася вимога звільнити гетьмана Пилипа Орлика й допомогти козакам. Дізнавшися про це, російський уряд доклав титанічних зусиль, і в результаті залякувань і підкупів Запорозька Січ присягнула на вірність російській короні. Мазепинці остаточно втратили перспективу військової підтримки в Україні…

VIII. 1734

Перш ніж отримати патент на графське достоїнство, перевдягнений татарським торговцем Григорій Орлик здійснив таємну подорож на Гетьманщину: дістався Полтавщини, у Ніжині мав бесіду з козацькими старшинами. У Батурині відшукав старого священика, який охрестив його у 1702 році, та зробив виписку про своє народження з церковної книги. Комендант російського війська в Україні, шотландець генерал Джеймс Кейт (з 1741 року – російський провінційний великий майстер) не тільки не затримав Григорія Орлика, а й, навпаки, допоміг безперешкодно покинути Україну.

1735

Відбувся невдалий похід російських військ під проводом генерала Леонтьева проти кримських татар.

VII.1735

На поселенні у Москві помер Григорій Герцик дядько Григорія Орлика, сподвижник Івана Мазепи.

1736

Австрія та Росія почали війну проти Османської імперії.

1736

Відбувся невдалий похід російських військ під проводом Мініха та Лассі проти кримських татар.

1737

Відбувся новий похід російських військ під проводом Мініха та Лассі проти кримських татар.

12.07.1737

Ізмайловський полк під командуванням Мініха взяв штурмом Очаків.

05.08.1737

За ініціативою імператора Карла VI почалися мирні переговори Росії з Османською імперією у Немирові. З боку Росії участь у них брали Волинський, Шафіров і Неплюєв.

1737

Оскільки у стосунках королеви Марії Аделаїди та французького короля Луї XV настало різке охолодження (королева більше не бажала виконувати подружні обов'язки), Луї XV віддалився від дружини. Розпочався період фаворитизму: першою фавориткою Луї XV стала графиня де Мальї, потім король захопився її старшою сестрою, герцогинею де Вантіміль, потім молодшою маркізою де Латурнель, яку згодом зробив герцогинею де Шатору.

1737

В Криму завершився третій період правління хана Каплан-Гірея: його змістили. Далі у Криму правили хани Фета-Гірей (1737), вдруге Менглі-Гірей II (1737—1738), по його смерті – Селяміт-Гірей II (1739—1743), Селім-Гірей II (1743—1748), Арслан-Гірей (1748—1755) та Алім-Гірей (1755—1758).

1738

У підкореній Україні з'явився самозванець Іван Миницький, який видавав себе за покійного цесаревича Олексія Петровича. Згодом заарештованого Миницького та священика Гаврила Могилу, котрий шанував самозванця як царя, посадили на палі.

1738

Укладено Віденський мир: Лотарингія остаточно перейшла до Франції, натомість король Луї XV гарантував Прагматичну санкцію. Імператор Карл VI визнавав новостворене Неаполітанське королівство. Зять Карла VI Франц Стефан, герцог Лотаринзький, замість минулих володінь отримав Парму і П'яченцу (колишні володіння інфанта Карла), а по смерті останнього Медічі – ще й Тоскану.