Читать «Орлі, син Орлика» онлайн - страница 130

– Як тоді зрозуміти ваш нинішній вчинок? Адже вибудувана вами інтрига із засушеною трояндою…

– Я просто розраховую на увагу до моєї справи та неупередженість з боку вашої світлості, не більше.

– Ото й усе?

– Ото й усе.

– Невже?

– Так.

Помовчали.

– Отже, ви все ж таки збираєтеся скористатись моїм нинішнім становищем королівської фаворитки…

– Ви самі скористаєтеся цим, якщо тільки вважатимете за потрібне.

– А якщо не вважатиму?..

– Тоді я мовчки підкорюся рішенню вашої світлості й не протестуватиму.

– Анітрохи?

– Анітрохи. Втім, я впевнений, що ви вчините на мою користь, а отже замовите за мене слівце перед Його Королівською Величністю.

– Чому?

– Бо ваше рішення на мою користь буде корисним і для Франції, а мені важко уявити, щоб така знана патріотка, як маркіза де Помпадур, діяла на збиток рідній країні.

На обличчі маркізи відбилося німе запитання: «Що це, комплімент мені чи догана королю? Піднесення моїх чеснот або ж звинувачування Луї П'ятнадцятого у недостатній любові до Франції?..»

– Якби не ваш патріотизм, Його Королівська Величність не виявляв би до вас настільки палкої прихильності. Чи був би недостойний називатися королем Франції.

– Що ж, нехай так, – маркіза знизала плечима і відвернулася. – Ці пояснення повністю задовольнили мене. Кажіть нарешті, у чому суть вашої справи.

– З достовірних джерел мені стало відомо, буцімто Його Королівська Величність має намір відправити мене у відставку.

– Тільки й усього!.. – По тону маркізи відчувалося, що вона вкрай розчарована.

– Це, ваша світлосте, не настільки вже й мало, як може здатися на перший погляд.

– Люб'язний графе, чи розумієте ви, що вирішити питання щодо відставки того чи іншого придворного може лише король, а не королівська фаворитка, якою би всемогутньою вона не здавалася решті підданих Його Величності?

– Так, то є чиста правда. Проте я просив би лише, щоб у разі потреби ви замовили за мене словечко перед королем. Одне-єдине слівце – тільки й усього!

– Припустимо. Але втручатися у справи армії та дипломатії…

– Ваша світлість протегує Бушардону, Монтеск'є, Фрагонару, Буше, Бюффону, Дідро та багатьом іншим найкращим синам Франції. Чом би не захистити заразом і графа Орлі де Лазіскі?

– Наскільки я пам'ятаю, за допомогою вашої шпаги…

– О-о-о, ні в якому разі! – розсміявся Григорій.

– Чому ж?! Невже граф Орлі де Лазіскі не настільки хоробрий, як капітан Густав Бартель, і не в змозі захистити самого себе?

– Я хоч зараз готовий за допомогою шпаги боронити і свою честь, і усіх скривджених, проте лише у двобої проти людей.

– Невже вам протистоїть армія привидів? – здивувалася маркіза.

– Звісно, ні.

– Тоді як вас розуміти?

– Якої думки ваша світлість про цілу імперію?..

– А-а-а, он ви про що! – Вона ледь помітно кивнула. – Так-так, я зовсім забула: головним вашим ворогом є Росія, а не якісь там окремі персони.

– Не зовсім так: моїми непримиренними ворогами стають ті з людей, які всіляко шукають ласки в очах правителів Московії.