Читать «Останній шаман» онлайн - страница 45

— Я вам кажу, де шукати сина Мар’яни Богданівни Омелянич, — мовила вона, — а ви подаєте в своїй газеті оголошення такого змісту: «Молода красива жінка шукає пару на все життя».

— Ми не даємо таких оголошень у нашій газеті, — забелькотів Юрась Булочка, який уявив одразу, як відьма стає йому парою на все життя, але Ліна цикнула на нього.

— Звичайно, текст оголошення треба буде додатково узгодити з нашим редактором, але, я гадаю, ми можемо погодитися на такий варіант. Звісна річ, якщо для вас прийнятна усна домовленість…

— Звісна річ, неприйнятна, — сказала жінка, магічно витягаючи з сумки два примірники контракту в одну сторіночку. — Якщо хочете додати пункт, за яким текст оголошення має додатково узгоджуватися з вашим редактором Вальтером Тадейовичем, можемо це зробити, — і вона подмухала на обидва примірники контракту по черзі і подала їх Ліні на ознайомлення.

Ліна, вже не криючись, протерла очі руками. Контракт ніде не зникав. Тут усе було, як має бути: предмет угоди, термін і порядок виконання, права й обов’язки сторін, форс-мажор, відповідальність сторін, вирішення суперечок, особливі умови, в яких було сказано, що додатком до контракту і його невіддільною частиною є текст узгодженого оголошення, і навіть були адреси сторін, де чорним по білому стояла київська адреса редакції газети «Речовий доказ».

— А де ж текст оголошення? — кволо спитала Ліна.

— Так ми ж його ще не узгодили, — стенула плечима жінка. — Ось вам ручка, підписуйте.

Юрась смикнувся, ніби хотів завадити Ліні підписати відьомську угоду, та вона вже взяла ручку до рук і поставила підпис на обох примірниках контракту. Після неї підписала дивний контракт і жінка в рожевому светрі. Юрасик розібрав тільки першу літеру — «М».

Жінка склала свій примірник контракту вчетверо й заховала в сумку.

— Так, тепер записуйте дві адреси.

— Чому дві? — поставив Юрась дурне запитання, але жінка не звернула на нього жодної уваги.

— Пишіть, — сказала вона. — Одна адреса самої Мар’яни Богданівни, друга — її сина Ореста. Він зараз у матері, але ж повинен зрештою додому повернутися?

Ліна записала обидві адреси в своєму пошарпаному блокноті.

— Тепер я вас більше не затримуватиму, — мовила відьма в рожевому светрі й почала поважну процедуру запаковування — пальто, хустка, шапка, шарф. Вдягнувши нарешті рукавиці, вона щезла за дверима, і Юрасю здалося, що вона просто крізь них пройшла. Він закліпав очима і подумав, що от він зараз прокинеться і зрозуміє, що все це йому наснилося, але ж ось цей папірець — відьомський контракт, лежить просто перед його ясними очима.

Ліна впала на ліжко поряд із Юрасем Булочкою.

— Їдемо шукати сина Мар’яни Богданівни Омелянич? — спитала вона.

Вони обоє раптом зрозуміли, що не тільки нікому не скажуть про жінку в рожевому светрі — вони й між собою про неї більше не заговорять.

— Давай розділимося, — запропонувала Ліна. — Я до матері, а ти в його хату, а то вже година пізня…

Юрасик здогадався, що Ліна покладає великі надії на хату Мар’яни Богданівни Омелянич і тому відправляє його в хату до сина, де того, звісна річ, нема і ще днів зо три не буде, але після візиту жінки в рожевому светрі сили сперечатися зі старшою колегою у Юрася Булочки не було.