Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 188

Відчуваючи, що блідне, Анна ще раз глянула на Анелю і вже не змогла відвести погляду. Сумнівів не залишалося — та чекає дитя.

Від потрясіння Анна не могла зрушити з місця і заклякла посеред вулиці. Усе так просто, так зрозуміло і так банально, аж не віриться, що це відбувається насправді. Адам продовжує спати з дружиною, а вона лише його коханка, його забавка, і нічого іншого їй ніколи не світить.

На мить Анна перевела розгублений погляд на Терезу, тоді знов глянула на Анелю. Та дивилася на неї цілком спокійно і, судячи з усього, анітрохи не була здивована її реакцією. Саме на такий ефект вона й розраховувала.

Вловивши тінь задоволення в погляді Анелі, Анна аж задихнулася від приниження. Це ж вона навмисно затрималася тут. Хотіла показати коханці свого чоловіка, що знов матиме дитину від Адама. У цій ситуації навіть пояснювати нічого не треба. Усе зрозуміло як Божий день. А Адам? Як він міг?

Занепокоєно глянувши на Анну, тоді на Анелю, Тереза спохмурніла. Ця випадкова зустріч дедалі дужче їй не подобалася. Анна надто гостро реагувала на вагітність Анелі, а та надто відверто раділа з нагоди зачепити суперницю за живе. Навряд чи правдою є те, у чому вони всі намагаються її переконати. Невже Адам продовжує потай зустрічатися з Анною, а Анеля про це знає?

Тереза знов глянула на Анну, тоді на Анелю. Ні, неможливо. Анна ніколи не вміла добре брехати, а Анеля не змирилася б зі зрадою чоловіка. Це відголосок минулого. Ніяк заспокоїтись не можуть. Очевидно, ще надто мало часу минуло.

Важко зітхнувши, Тереза взяла Анелю під руку і щось стиха прошепотіла на вухо. Та невпевнено зиркнула на Анну, роздратовано повела плечима і щільніше загорнулась у шаль. Можливо, афішування свого теперішнього стану — не найкраща сатисфакція і аж ніяк не прийнятна поведінка для жінки з доброго товариства, проте зовсім не шкодувала, що вчинила саме так. Хоч раз у житті дозволила собі бути щирою. Якщо коханка її чоловіка не цілком дурна і має хоч краплину гідності та совісті, вона зрозуміє, що це означає, і нарешті дасть їм усім спокій. За цей рік стільки нервів попсувала, що заледве вдалось оговтатися та налагодити більш-менш нормальне життя. Так близько до краху і розлучення вони з Адамом ще жодного разу не опинялися. Навіть тоді, коли народилася Люцина.

Анеля глянула на Анну, яка продовжувала розгублено стояти посеред вулиці з дитиною на руках, і стиснула губи. Тут шкода лише дитину. Дівчинка гарна і зовсім не винна в тому, що має таку не надто перебірливу до чужих чоловіків маму. Зрештою, зараз їм незле ведеться і, судячи з усього, у майбутньому вони теж не залишаться без допомоги та грошей. Послуги такого штибу добре оплачуються чоловіками. Адам, на жаль, теж дотримується такого стилю. Важко зрозуміти, чому ще досі так сильно потребує її? Міг би вже й охолонути. Що, окрім юності та приємної зовнішності, він у ній знайшов? За ті гроші, які витратив на Анну, міг би вже маєток купити. Можна лише уявити, чим та як вона зуміла аж так сильно прив’язати його до себе.