Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 122

Догораючи, полум’я свічки почало мерехтіти і блимати, і Анна тепер зосереджено дивилася на те, як тане віск. Щось їй зовсім не до вподоби таке його кохання. Здається, Адам теж це зрозумів, бо потім просив вибачення.

Анна повитирала сльози зі щік і, шморгнувши носом, знов глянула на Адама. Ні, вона, звісно, теж йому допекла та наговорила зайвого, проте спосіб з’ясовування стосунків він вибрав надто своєрідний. Ще один такий конфлікт — і вона серйозно постраждає або не подарує йому такої брутальності. Здається, їхні стосунки стають надто химерними. Не мала б дозволяти Адамові такої поведінки, але чомусь дозволила. Цікаво, чому? Тому, що аж так сильно його любить, чи тому, що втратила повагу до себе?

Догорівши, полум’я свічки ще раз блимнуло та остаточно згасло. За вікном почало сіріти, і Анна роздивилася по кімнаті. Незабаром розвидниться, а десь о дев’ятій прокинеться пані Беата.

Вона сіла на ліжку і мимоволі скривилася від некомфортності свого руху. Сьогодні Адам зовсім не пошкодував її. Думав лише про власне вражене самолюбство. Зрештою, його прагнення залишити її в себе — теж лише егоїзм. А його брутальне поводження? А спроба тиску? А жорстокість? Майже ненавиділа його за це. Невже все це було в ньому і раніше?

Легенько, щоб не заскрипіти ліжком, Анна підвелася, в напівтемряві розшукала одяг і, заколовши розірвану сукню шпильками, почала вдягатися. Трохи лячно йти темною вулицею самій, проте це краще, аніж будити Адама і намагатися щось йому пояснювати. Ще знову впаде у шал і не відпустить її додому.

Майже вдягнувшись, Анна встала навколішки і спробувала знайти під столом свої черевички.

— Ти таки йдеш, — раптом почула вона позаду себе спокійний і зовсім не заспаний голос Адама. — Могла б мене розбудити. Принаймні, я б тебе провів.

Від несподіванки Анна смикнулася так, що мало не вдарилася головою в стільницю. Як давно він не спить і мовчки спостерігає за нею? Від початку? Хоч би не намагався знов з’ясовувати стосунки.

Адам важко зітхнув, дістав із шухляди нову свічку, поставив у свічник, запалив. Полум’я свічки слабо блимнуло, але не згасло, за мить впевнено розгорілось і розступило передсвітанкову півтемряву в кімнаті.