Читать «Інферно» онлайн - страница 304

Сієнна похитала головою.

— Та я вже й не знаю, чого чекати.

— Тоді я вас здивую ще раз, — продовжила Сінскі. — Як я вже сказала раніше, за кілька годин у Женеві зберуться керівники всіх світових організацій охорони здоров’я, щоб обговорити поточну кризу й виробити план дій. За всі роки моєї роботи у ВООЗ я не пригадую більш значущої конференції. — Вона поглянула молодій лікарці прямо у вічі. — Сієнно, я хочу, щоб ви взяли в ній участь.

Я? — відсахнулася Сієнна. — Я ж не інженер-генетик. І я розповіла вам усе, що знаю. — Вона показала на планшет. — Усе, що я можу запропонувати, — воно ось тут, у ваших нотатках.

— Аж ніяк, — втрутився Ленґдон. — Сієнно, будь-яка серйозна дискусія про вірус потребуватиме контексту. Доктору Сінскі та її групі доведеться виробити певні моральні критерії для оцінки поточної кризи й потенційних подальших дій. Тому доктор Сінскі вважає, що ти маєш унікальну можливість вплинути на хід цього діалогу.

— Маю підозру, що мої моральні критерії не задовольнять представників ВООЗ.

— Може, і ні, — погодився Ленґдон, — але це лише зайвий раз доводить, що тобі слід узяти участь у тому зібранні. Бо ти висловиш супротивну точку зору. Ти допоможеш їм зрозуміти хід думок таких провидців, як Бертран, — талановитих індивідуумів із переконаннями настільки потужними, що вони ладні взяти справу у свої руки.

— Навряд чи Бертран був у цьому сенсі першим.

— Так, — втрутилася в розмову Сінскі. — Але він не буде й останнім. Щомісяця ВООЗ виявляє лабораторії, де науковці займаються дослідженнями в так званих «сірих зонах науки»: вивчається все — від стовбурових клітин людини до виведення химер... змішаних видів, які не існують в природі. Це тривожно. Наука розвивається настільки швидко, що вже ніхто не знає, де пролягає та лінія, за яку не можна заходити.

Сієнна не могла не погодитися з нею. Зовсім недавно двоє шанованих вірусологів — Фуш’є й Каваока — створили дуже активний патогенний мутант — вірус H5N1. Попри суто наукові наміри цих дослідників, їхній витвір мав певні властивості, які стривожили фахівців із біологічної безпеки і спричинили в Інтернеті справжню бурю.

— Боюся, у майбутньому ситуація лише погіршиться, — сказала Сінскі. — Світ стоїть на порозі створення нових технологій, про які ми навіть не здогадуємося.

— І нових філософських доктрин, — додала Сієнна. — Невдовзі трансгуманістичний рух бурхливо вирветься із затінку на широкий шлях. Один із його засадничих принципів полягає в тому, що ми як люди маємо моральний обов’язок брати участь у процесі нашої ж еволюції... використовувати нові технології для удосконалення нашого біологічного виду, створювати кращих людей: здоровіших, сильніших, із більш ефективним інтелектом. Усе це невдовзі стане можливим.

— А чи не здається вам, що такі погляди суперечать процесу еволюції?

— Ні, — відповіла Сієнна без тіні вагання. — Людина потроху еволюціонувала тисячоліттями, вигадуючи в процесі еволюції нові технології: терла палички одна об одну, щоб видобути вогонь, розвивала сільське господарство, щоб прохарчуватися, розробляла вакцини для боротьби з хворобами. А тепер вона створює інструменти генної інженерії для покращення свого тіла, щоб вижити в цьому швидко змінюваному світі. — Жінка зробила паузу. — Я гадаю, що генна інженерія — це ще один крок на довгому шляху досягнень людства.