Читать «Код Да Вінчі» онлайн - страница 262

Первинний нульовий меридіан землі.

Перша нульова довгота світу.

Давня лінія троянди.

Ленґдон поспішно перетнув вулицю Ріволі і відчув, що ціль уже близько. До неї залишився якийсь квартал.

Під Росліном Святий Ґрааль жде вас.

Осяяння тепер наставало одне за одним. Те, як Соньєр написав слово «Roslin», щоб підкреслити його походження... лезо й чаша... могила, серед творінь майстрів.

«Чи про це Соньєр хотів зі мною поговорити? Виходить, я випадково відкрив таємницю?»

Він уже майже біг, відчуваючи під ногами лінію троянди, що скеровувала його, притягувала до кінцевої мети. Увійшовши до довгого тунелю Пасажу Рішельє, він аж тремтів від збудження. Він знав, що в кінці цього тунелю стоїть найзагадковіший з усіх паризьких пам’ятників, споруджений у 1980-ті роки за розпорядженням самого Сфінкса — Франсуа Міттерана — людини, яка, за чутками, була причетна до таємних товариств і залишила Парижеві в спадок монументальну споруду, що її Ленґдон бачив лише кілька днів тому.

Ніби в іншому житті.

Зібравши всі сили, Ленґдон вибіг із тунелю на знайому площу і зупинився. Відхекуючись, він повільно, іще не вірячи до кінця, підняв очі на блискучу споруду, що височіла попереду.

Луврська піраміда.

Виблискує в темряві.

Милувався він лише якусь мить. Його більше цікавило те, що було праворуч від піраміди. Він повернувся й пішов через площу уздовж невидимої лінії троянди до Карузель де Лувр — величезної круглої галявини з травою, обсадженої акуратно підстриженими кущами. Колись на цьому місці відбувалися язичницькі свята, на яких вшановували матінку-природу... з веселими обрядами, що прославляли плодючість і богиню.

Ленґдон переступив через низькі кущі і ступив на траву, і йому здалося, що він увійшов в інший світ. Це святе місце сьогодні було позначене одним із найдивовижніших пам’ятників міста. У центрі круга, неначе глибока ущелина з кришталю, зяяла велетенська перевернута піраміда зі скла, яку він бачив кілька днів тому, коли заходив до підземного холу Лувру.

La Pyramide Inversée.

Ленґдон підійшов до краю і подивився вниз, на величезний підземний комплекс Лувру, залитий жовтавим світлом. Його цікавила не лише велика перевернута піраміда, а й те, що було просто під нею. Там на підлозі стояла зовсім крихітна споруда, яку Ленґдон згадав у своєму рукописі.

Від думки про таку неймовірну можливість Ленґдон увесь аж тремтів. Він знову подивився на Лувр, і йому здалося, що довжелезні крила музею обіймають його... галереї із найкращими в світі творами мистецтва...

Да Вінчі... Боттічеллі...

Серед творінь майстрів вона лежить.

Зачудований, він іще раз подивився вниз крізь скло на малесеньку споруду.

«Я мушу туди піти!»

Він зійшов з трави і попрямував через площу до величезної піраміди, у якій був вхід до Лувру. З музею виходили останні відвідувачі.