Читать «Леонід Кравчук» онлайн - страница 59

Як би там не було, саме Леонід Кравчук створив дієздатні інститути виконавчої влади, які взяли під контроль і забезпечили в державі конституційний порядок, функціонування народногосподарського комплексу. На базі прийнятих Верховною Радою законів і указів Президента України реформував і підпорядкував українській державі силові структури, які стали підлеглими незалежній Україні. Будучи президентом, він не допустив жодного випадку застосування зброї проти власного народу, придушення кризових ситуацій силовими діями. У час найбільшого загострення протиріч між виконавчою та законодавчою гілками влади проявив виняткову витримку і розсудливість. За безпосередньої участі Леоніда Кравчука були створені основи законодавчої бази нової держави, її майбутньої Конституції, вперше прийняті на території колишнього СРСР закони про національні меншини, свободу совісті. Те, що нині в Україні не діють жодні закони, – провина не Леоніда Кравчука, а тих, хто прийшов після нього. Кравчук нагороджений Срібним орденом «За вірність Вітчизні», має орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки і освіти», з радянських часів – орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора, дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України. З нагород новітніх часів – орден Ярослава Мудрого IV ступеня, нагороду «Людина року-2001» у номінації «Парламентарій року», Герой України.

У побуті перший президент не надто вибагливий. Леонід Кравчук живе за містом, прокидається рано, два рази на тиждень відвідує спортзал. У динамівському залі «Кодокан» займається гімнастикою. Стосовно їжі теж невибагливий: «Буває, захочеться вареників із сиром, але коли подумаю, скільки треба витратити часу, щоб їх зробити… Я вже за ці роки, особливо коли був президентом, обідав механічно, та ще й один, уявляєте? – говорить він. – Зала величезна, приходиш, сідаєш у куточку здоровенного стола, читаєш усе, що не встиг раніше. Потім щось ставлять на стіл – і ти за сім хвилин обідаєш. Офіціанти кажуть іноді: «Вибачте, а ви хоча б пам’ятаєте, що ви їли?» А я не пам’ятаю – все робив механічно. Це вже зараз нікуди не поспішаєш, можна віддатися гастрономічним бажанням».