Читать «Леонід Кравчук» онлайн - страница 58

Ющенко після тієї заяви по цей час демонстративно не спілкується з Кравчуком. Зате Леонід Макарович несподівано знайшов спільну мову з Леонідом Даниловичем Кучмою, який теж після тривалої перерви почав з’являтися на політичних небосхилах. Правда, Кучму в інформаційний простір «повернули» мало не силою, завдяки зусиллям медіа, котрі входять до холдингу його зятя, мільйонера і мецената Віктора Пінчука. Тоді як Леонід Кравчук сильної медіапідтримки не мав. Після десятихвилинного виступу він знову опинився в центрі політичного життя і, за висловом політолога Віктора Небоженка, ходить у політичних героях. У свою чергу, Леонід Кучма говорить журналістам: «Треба дотягувати до президентських виборів, у ході яких з’являться політики, яким народ довірятиме більше, ніж Ющенкові та Тимошенко». При цьому він сподівається на те, що новий президент переможе на виборах з серйозною перевагою і оголосить дострокові парламентські вибори. Леонід Данилович називає при цьому прізвища Януковича і Яценюка, причому про останнього говорить досить компліментарно. Тобто другий Президент України окреслює і бере участь в іншому, відмінному від змальованого першим президентом сценарії розвитку ситуації. У Кравчука таких завдань немає: йому потрібно, щоб про нього говорили, щоб він був перший, важливий і впливовий. Хочемо ми цього чи ні, але він домігся свого.

Уроки Кравчука

На початку 2008 року Леонід Кравчук ініціював створення громадської організації – так званої Ради Старійшин. До неї були запрошені люди з великим досвідом роботи на високих державних посадах, науковці, представники творчої інтелігенції. Серед організаторів ради – колишні прем’єр-міністри Вітольд Фокін, Євген Марчук, Валерій Пустовойтенко, екс-секретар Ради нацбезпеки й оборони Володимир Горбулін, колишній віце-прем’єр Сергій Комісаренко. Раніше він відхилив пропозицію створити, за прикладами західних держав, клуб колишніх президентів – з цієї ідеї, на його думку, не вийшло б нічого путнього. Леоніда Кучму взагалі не запросили до цієї організації, натомість головою Ради Старійшин став сам Леонід Кравчук. «Однією з ключових позицій є те, що всі учасники Ради Старійшин боролися за владу виключно конституційним шляхом. Я дуже поважаю Леоніда Даниловича. Він дуже багато зробив. Якщо взяти газове питання, то він тримав проблему в руках, і не було тих дурниць, які є зараз. Проте референдум 2000 року, проведений з метою розширення президентських повноважень, був неконституційним», – пояснив Леонід Макарович. Члени Ради мали на меті аналізувати і коментувати дії всіх гілок влади. Старійшини стежитимуть за ходом подій, пропонуватимуть свої варіанти вирішення проблем і конфліктів, а ще збираються виводити на чисту воду посадовців з нечистою совістю.

За рік, коли Леонід Макарович Кравчук відсвяткував свої 75, а потім зробив вказану вище заяву на адресу Віктора Ющенка, стало ясно: на відпочинок найвідоміший старійшина української політики не збирається. Тому, готуючи ювілейні публікації, журналісти озирнулися назад і ще раз переконалися: без Кравчука не було б нинішньої України. Насамперед з іменем першого Президента незалежної України традиційно пов’язують історичний акт – Декларацію про державну незалежність України, яка містить положення про Україну як без’ядерну державу. Повна і добровільна відмова третьої за потенціалом власниці ядерної зброї в світі від ядерної складової своєї національної безпеки – безпрецедентний крок у сучасній історії. Україна пішла на цей крок, усвідомлюючи, що розповсюдження зброї масового знищення є одним з найнебезпечніших джерел ризику для миру та стабільності у світі. Леонід Кравчук сприяв проведенню референдуму 1 грудня 1991 року, ліквідації СРСР, появі нових державних атрибутів, дистанціюванню від СНД, зробив перші кроки щодо інтеграції України до європейських структур. Леонід Кравчук намагався створити цивілізовані відносини з Росією та іншими партнерами по СНД, добився міжнародного визнання української держави. Більше двох років за надзвичайно складних умов перший Президент незалежної України підтримував громадську рівновагу, знаходив вирішення політичним, міжконфесійним та міжнаціональним пристрастям. Це дало можливість уникнути громадянської війни, зберегти територіальну цілісність України.