Читать «Шлях Срібного Яструба» онлайн - страница 91

— Чи згодні ви з моїми словами? — запитав Отан, уважно вдивляючись у нерухомі шереги воїнів.

— Згода! — прокотилося між рядами скіфів.

— Ви чули мої слова? — звернувся Отан до посланців.

— Так! — обізвалися в один голос алан Сай і гот Атаульф Кривава Сокира.

— Ми передамо рішення Великого Кола нашим володарям, — промовив похмуро Атаульф, — ніхто не буде заперечувати Закону Великого Степу.

— Наші війська зійдуться через три дні на рівнині, що знаходиться там, де в Борисфен впадає ріка Сірої Вовчиці.

— Агов! — гримнули войовничим закликом ряди скіфських воїнів.

Посланці поштиво схилили голови перед Отаном і зникли. Через хвилину степом прокотився, стихаючи, тупіт їх коней…

Глава 8. Таємниця Щита Таргітая

«Ми будемо йти шляхом Срібного Яструба» — все крутилися у голові Атея слова Отана. Невже він нарешті дізнається, де пролягає Шлях Срібного Яструба?

Більшість воїнів після Великого Кола пішли до вогнищ біля своїх шатер обговорювати події наради й майбутній двобій. Поступово розмови стихли. Декілька десятків дозорців погнали своїх коней у степ, а решта воїнів полягала спати біля згаслих вогнищ. До ранку залишалося не так вже й багато часу. Коли Атей і Орія повернулися до свого шатра, Сагір сидів біля тліючого вугілля кострища. Здавалося, що він поринув у якісь важливі думи.

Атей мовчки сів біля нього. Орія поворушила вугілля, подивилася, чи є достатньо води у казані і, без довгих слів, лягла спати, загорнувшись у вовняну ковдру.

— Слухай, Сагіре, а що є Шлях Срібного Яструба? — нарешті запитав він брата, пильно подивившись йому у очі.

— Шлях Срібного Яструба? — перепитав Сагір і посміхнувся.

Втім, вираз його очей, незважаючи на посмішку, залишався зосередженим.

— Шлях Срібного Яструба, Атею, це шлях воїна, який наважився відправитися у незнані краї, чи то Ойкумени, чи то власної душі.