Читать «Шлях Срібного Яструба» онлайн - страница 35
Дмитро Білий
— Та хто ж ти? — знов повторив своє питання Атей, тим більше, що в рисах скіфського воїна він впізнавав знайомі риси.
— Я думаю, ти мене і сам впізнав, Атею, хоча й бачив мене останній раз, коли був зовсім малий.
— Ти… — але Атей не встиг висловити свою здогадку, бо з боку річища почулися кроки, і перед ними з’явився ворожбит Торіг. Залунав тупіт кінських копит, і хлопець побачив, що вздовж краю урвища виструнчилося не менше десятка готських вершників.
Ворожбит зупинився на відстані менше одного лету стріли і вигукнув:
— Я почав полювання тільки за одним скіфом, але Локі хоче відразу дві мішені!
— Не квапся, Торіге, — спокійно відповів скіфський воїн, — ти ж сам знаєш, що бог Локі не любить легкої здобичі. До того ж, хіба у звичаях готів порушувати спокій чужих богів?
— Про що ти кажеш, скіфе? — запитав Торіг, накладаючи стрілу на тятиву свого лука.
— А ось про що, — промовив скіф і відкинув купу гілок, звалених за його спиною. Атей побачив, що гілки закривали камінь, на якому було витесане зображення меча.
— На цьому місці наш народ молився своїй зброї. Великий бог Папай охороняє це місце, і якщо ти спробуєш саме на цьому місці вбити цього хлопця, то Папай буде дуже незадоволений. Хіба потрібно Локі і готам ворогувати з нашими богами?
— Але чим ти зможеш довести, що бог Папай продовжує захищати скіфів? Ваші народи вже покинули ці степи або визнали владу наших і сарматських богів.
— Я чув, — спокійно промовив скіфський воїн, — що ти мудра людина, Торіге, і добре знаєш волю богів Валгалли. Перевір мене — пусти свої стріли, і ти сам побачиш, що Локі не потрібна скіфська кров у цьому місці.
— Добре, — сказав ворожбит, — зараз ми визначимо, чи хоче Локі сваритись із вашим Папаєм.
За цими словами Торіг блискавичним рухом напнув тятиву і вистрілив. Атей здригнувся і мимоволі на мить заплющив очі. А коли відкрив їх, то побачив, що скіфський воїн тримає стрілу Локі. У повітрі свиснули ще дві стріли, і кожну з них скіф легко перехопив рукою біля самого обличчя.
— Ось бачиш, Торіге, — посміхнувся скіф, — Локі виявився більш розумним, ніж його жрець. Він не захотів, щоб його стріли почали ворожнечу між богами.
Торіг здивовано опустив свою зброю.
— Здається, ти правий, скіфе, — війна між готами і скіфами закінчилась. Локі не хоче ні твоєї крові, ні крові цього хлопця.
Ворожбит глянув на готських вершників і вигукнув:
— Мир! Боги Валгалли не хочуть війни зі скіфами!
Коли готські вершники на чолі з ворожбитом зникли у степу, Атей перевів дихання й промовив:
— Здається, я впізнав тебе.
— Так, Атею, я твій брат Сагір.
Частина II
СРІБЛО ГРИФОНІВ
Глава 1. Братство Срібного Яструба
Ввечері Атей і Сагір зупинилися у підніжжя високого кургану. Атей розпалив вогнище, і брати повечеряли. Атей сидів, поклавши голову на коліна, дивився на вогонь і відчував, як давно вже забуте відчуття спокою повільно повертається у його душу.
Сагір сидів навпроти нього. Здавалося, що він поринув у якісь свої глибокі думи. Атей не наважувався якимось запитанням завадити йому. Нарешті Сагір підняв голову й посміхнувся: