Читать «Шлях Срібного Яструба» онлайн - страница 33

— І що тепер? — обережно запитав Атей, передчуваючи небезпеку.

Атаульф Кривава Сокира знизав плечима:

— Зараз має прийти ворожбит Торіг. Може він вирішить, що тебе треба просто вбити, але скоріше за все ти станеш мішенню для стріл Локі…

Глава 14. Стріли Локі

Атей сумно сидів на галявині, опустивши голову. Годі й було думати кудись втекти. Його коня готи відвели кудись, і хоча здавалося, що воїни займаються своїми справами, хлопець відчував, що за ним уважно стежать. Молодий воїн Атанаріх сидів поблизу, уважно розглядаючи акінак Атея.

— Атанаріху, а що це значить бути мішенню для стріл Локі? — звернувся до нього хлопець.

Атанаріх посміхнувся:

— Бог Локі дуже підступний і хитрий. Він навчив готів військовим хитрощам, але настрій його дуже мінливий. І він дуже любить розважатися. Ворожбит Торіг виготовляє стріли, вирізуючи їх з тонких гілок верби. Їх він присвячує богу Локі. Тоді, під час великого жертвоприношення богам, він пускає ці стріли у полонених. Якщо ці стріли влучають, то це ознака того, що бог Локі задоволений готами.

— А буває так, що стріли Локі не влучають?

Атанаріх знову посміхнувся:

— Бог Локі завжди задоволений готами — синами Одіна.

Атей остаточно похнюпився. Здається, його занадто часто за останній час збиралися приносити в жертву якимось духам чи богам. Так, міркуючи над своєю сумною долею, несподівано для самого себе Атей задрімав, поклавши голову на коліна. Прокинувся він від голосу, який залунав над його головою:

— Одін не даремно привів цього скіфа сюди! Стріли Локі давно вже чекають на нову розвагу!

Атей відкрив очі й підняв голову. Прямо перед ним стояв високий широкоплечій чоловік із сивою бородою. Інші готи поштиво стояли осторонь. Чоловік був одягнутий у зшиті між собою вовчі шкіри. В руках він тримав великий лук, за його спиною висів плетений з лози сагайдак зі стрілами, а за чересом виблискував ніж із дуже широким лезом. Хлопець відразу здогадався, що це і є ворожбит Торіг.

«Стріли так стріли», — подумав Атей, сумно дивлячись на ворожбита.

У супроводі готів хлопець вийшов з яру. Тепер він побачив, що за яром у низині стоїть безліч наметів та великих окутих залізом возів. Далі, на вигоні, паслася худоба. З боку табору до них наближався великий натовп чоловіків, дітей і жінок.

— Ну що ж, скіфе, — промовив ворожбит Торіг, коли галасливий натовп оточив їх, — сідай на свого коня. Коли ти будеш на відстані шести летів стріли, я почну полювання, присвячене Локі.

Атей взяв за повіддя коня, якого підвів до нього Атанаріх, повісив на пояс акінак і повільно пішов у відкритий степ. Натовп готів повільно розступився перед ним, відкриваючи вільний шлях.

Атей пройшов ще декілька кроків і стрибнув на коня. Натовп готів позаду вибухнув галасом і свистом…

Полювання Локі почалося…

…Кінь Атея чвалом нісся між ковилами. Хлопець відразу спрямував його у відкритий простір, подалі від плутанини байраків. Краєм ока він бачив вервечку готських вершників, які намагалися обійти його. Атей зрозумів, що готи заганяють його, немов дичину, притискуючи до урвистого кам’яного берегу якоїсь річки. Атей відчував, що не встигне вихопитись з оточення. Він щосили колотив п’ятами по крупу свого коня, але зморений огир вже починав збиватися з шага. Крім того, він вихопився на піщаний грунт, і копита коня почали загрузати. Атей вже зрозумів, що невдовзі готські вершники візьмуть його у кільце. Він бачив ворожбита Торіга, який нісся попереду готів на сірому коні, і вовчі шкіри розліталися у нього за спиною, немов зграя хижих вовків летіла за ним.