Читать «Принцеса і королева, або Чорні та Зелені» онлайн - страница 9

Проти усього згаданого Раеніра майже не мала чим похвалитися. Дехто зі старого панства ще пам’ятав клятви, принесені тоді, коли Раеніру оголосили принцесою Дракон-Каменя і спадкоємицею батька. Бували часи, коли її любили однаково і чесні, й підлі, гаряче вітали на вулицях та кликали «Втіхою всіх королівств». За минулої пори прихильності юної принцеси шукало багато молодих вельмож і хоробрих лицарів… та скільки з тих колишніх залицяльників ладні були стати до бою за жінку в заміжжі, підстаркувату тілом, виснажену народженням шести дітей — про те ніхто не відав. Її зведений брат загарбав собі батькову скарбницю, але принцеса мала на свої потреби чималі статки дому Веларіон, а кораблі Морського Змія створили їй перевагу на морі. Чоловік її, принц Даемон, загартований битвами на Порогах, знався на військовій справі краще, ніж усі їхні вороги, разом узяті. І останнє — але найважливіше — Раеніра мала драконів.

— Аегон теж має драконів, — зауважив князь Стаунтон.

— Але наші численніші, — заперечила принцеса Раеніс, «Королева-без-Корони», що літала драконами довше за усіх живих людей. — До того ж більші та міцніші — за винятком хіба що Вхагар. Адже тут, на Дракон-Камені, драконам ведеться найкраще.

Принцеса вчинила раді докладний звіт. Король Аегон мав Сонцежара — чудового, хоча і молодого дракона. Аемонд Кривий володів Вхагар; годі й казати, яку небезпеку становила велетенська потвора, котрою літала колись сама королева Візенья. Королеві Гелаені дісталася Вогнемрія — дракониця, що за минулих часів якось понесла Раену, сестру Старого Короля, аж за хмари. Драконицю принца Даерона звали Тессаріона; вона мала темні кобальтово-сині крила, а пазурі, гребінь та луску на череві — яскраву, як бита мідь.

— Отже, наші вороги мають чотири дракони, дорослі до бою, — підсумувала Раеніс.

Близнюки королеви Гелаени теж мали власних драконів, але ті щойно налупилися. Молодший син узурпатора, Маелор, володів лише яйцем.

Проти них у володінні принцеси Раеніри знаходилася Сиракс, а в принца Даемона — Караксес. Обоє були велетенські страхолюдні чудовиська, а надто Караксес — вже знайомий з кров’ю та вогнем після війн на Порогах. Усі троє синів Раеніри від Лаенора Веларіона літали на драконах; Вермакс, Арракс і Тираксес перебували у доброму здоров’ї та з кожним роком додавали зросту і ваги. Аегон Молодший, більший з двох синів Раеніри від принца Даемона, владарював над молодим драконом Штормохмарою, хоча і не сів ще доти на нього верхи; менший його брат Візерис ніколи не розлучався з драконячим яйцем. Дракониця принцеси Раеніс, Мелеїс Червона Королева, вже трохи розледащіла, та все ж лишалася жорстоким і грізним бійцем, якщо її розлютити. Близнючки принца Даемона від Лаени Веларіон теж могли ще стати драконоїзницями. Дракониця Баели, струнка блідо-зелена Місячна Танцюристка, скоро мала вже вирости достатньо, щоб нести дівчину на спині. На жаль, яйце її сестри Раени нещодавно вилупило жалюгідного покруча, який помер за кілька годин. Але Сиракс по тому відклала ще одну кладку яєць, одне з яких подарували Раені. Казали, що дівчинка спить з ним щоночі й молиться про дракона не гіршого, ніж в її сестри.