Читать «Принцеса і королева, або Чорні та Зелені» онлайн - страница 10

На додаток до згаданих, ще шість драконів облаштували собі лігва у димних печерах Драконощовби — гори, яка вивищувалася над замком. Троє з них були: Срібнокрилка, колишня тварина Ласкавої Королеви Алісанни; Морський Серпанок, блідо-сірий дракон, свого часу гордість та пристрасть пана Лаенора Веларіона; старий сивий Вермітор, що лишився без наїзника по смерті короля Джаяхаериса. Позаду гори жили троє диких драконів, якими ніколи не володіли й не літали люди — ані живі, ані померлі. Посполиті величали їх Вівцекрадом, Сірим Привидом та Драконожером.

— Знайдіть наїзників для Срібнокрилки, Вермітора та Серпанку, і тоді ми матимемо дев’ятеро драконів проти Аегонових чотирьох. Засідлайте для польоту їхніх диких родичів, і ми матимемо дванадцятьох, навіть не рахуючи Штормохмари, — мовила принцеса Раеніс. — Ось наш шлях до перемоги у війні.

Князі Веларіон та Стаунтон погодилися. Адже Аегон Завойовник довів разом з сестрами, що лицарі та піхота неспроможні встояти проти драконового вогню. Кельтигар умовляв принцесу негайно вилетіти проти Король-Берега і перетворити місто на попіл з кістками.

— І що ми з того матимемо, ласкавий пане? — спитав Морський Змій. — Ми хочемо правити державою з цього міста, а не випалити його до голої землі.

— А випалювати і не доведеться! — наполягав Кельтигар. — Узурпатор не матиме іншого вибору, крім виступити проти нас зі своїми власними драконами. А тоді наші дев’ятеро напевно подолають його чотирьох.

— Може, й подолають, але за яку ціну? — спитала принцеса Раеніра. — Згадайте, що на трьох з тих драконів летітимуть мої сини. До того ж їх і не буде дев’ятеро проти чотирьох. Я ще не в змозі літати, і хтозна, коли зможу. А хто полетить на Срібнокрилці, Верміторі та Морському Серпанку? Ви, мосьпане? Оце вже навряд. Виходить, їх буде п’ятеро проти чотирьох, а серед тих чотирьох є Вхагар. Ось вам і наша перевага у драконах.

На диво, принц Даемон погодився з дружиною.