Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 62

пробачиш не приходжу у гості це тому що життя багно я могла би сказати інакше тільки

інакше по-іншому значить знаєш у мене сьогодні вчора і мабуть також і назавтра дуже

болить душа дуже сильно болить душа я б хотіла позбутись тіла думок пам'яті іще чогось не

знаю напевно просто побути ангелом безтілесним і досконалим мені заважає лівий бік там де

серце тому замінити біль на щось інше цікавіше за формою і за змістом було б дуже добре я

хочу і справді мало тільки так щоб напевно і за формою і за змістом людина з такого тіста

що часом треба переліпити сьогодні був дощ завтра теж буде дощ осінь пора дощів осінь

треба любити

старість це може не сумно старість це може навіть добре коли не всі органи хворі і не все

зуби зіпсуті і якщо дух бадьорий і вдалось дошукатися суті або сенсу між першим і другим

не така велика різниця і якщо не жаліти за тим чого не було чого не сталось і що не вийшло я

жаліти не буду бо я так собі вирішила і тому не жалію за те чого не отримала тільки хочу

старіти удвох із тобою щоб ми разом були старими

Очі виплакала за тобою ліве око болить з правого тече сльоза полковник сміється каже у вас

очень красивые глаза вы танцуете или нет ми танцюємо фокстрот крові повен рот як би її

сплюнути і куди наші тіні танцюють по стінах наші тіні від холоду сині нас б'ють прямо в

сонячне сплетіння і тоді перед очима темні кола раз вдруге і втретє а вчетверте кіл уже немає

вп'яте дуже близько до раю вшосте ми впадемо на спину всьоме нам двері відчинять столи

білим обрусом накриті чаші з вином дня нас налиті наші імена вписані у книгах нам можна

зайти питаю на мигах ми не одягнені ми босі ми ненавчені і нерозкаяні у нас не було часу

покаятись я навіть не знаю що ми робили багато боялись і багато любили у чергах по хліб

псували здоров'я кашляли втомою пізніше кров'ю ночами плакали подушки промокали ми

багато любили і багато чекали наші діти у снах кричали наші руки ночами листи писали

відсилали їх аж на той кінець світу там де сонце по-іншому світить там де півроку холодна

зима там закидало снігом наші імена ми і самі тепер трохи зі снігу ангели снігом нас

запишуть у книги

* * *

Можна спочатку рятувати їх потім нас конформізм означає вміння давати собі раду в житті

більше нічого нон-конформізм це досить серйозна хвороба це навіть гірше ніж астма хоча

здається краще від раку і від цирозу печінки від нон-конформізму не вмирають але живуть

погано якщо можна назвати це життям і так виходить що змінити можна мало що

Руки пахнуть рибою. Копченою рибою, і хоч скільки їх мий, ніяк не можна позбутися цього

запаху. Це був такий мій сніданок сьогодні: ячмінна каша, копчена скумбрія з житнім хлібом

і сливовий сік. У переході біля нашої зупинки я побачила напис «Я люблю тебе Жека бо ти

дуже смачна риба». Я йшла і довго подумки сміялась. Наша любов вода наші кохані риби.

Але ти мені зовсім не смакуєш рибою, ти як зелений горошок, який можна додавати майже

всюди. І який котиться, куди сам знає. Мене багато що смішить, а особливо квиткові каси на

наших вокзалах улітку. Люди, що займають черги принаймні у трьох касах і мандрують туди