Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 52

дзвінок але вирішую не брати трубки батьків удома немає а я на морі отже мене теж немає

але телефон не вгаває і нарешті я розумію що комусь не хочеться залишати мене в спокої

алло привіт це олег я щиро дивуюся мені навіть на думку не спадало що це олег може так

довго чекати поки я підійду до телефону я хотів би зайти до тебе й до твоїх риб олегів голос

густий і трохи захриплий я чую як він дихає і мені здається що таке дихання буває у дуже

добрих людей і розумію що я за ним скучила і що треба щоб він прийшов заходь

ти можеш зайти до мене щоб мені не було сумно правда я довідалась що сумую тільки

щойно добре що ти прийдеш

я відчиняю двері олег переступає поріг цілує мене в щоку і трохи здивовано дивиться на

мою зачіску і на фіалкове волосся мене постригла юля на прощання бо вона поїхала додому а

пофарбувалась я ще раніше а чому у фіалковий колір бо я хотіла трохи побути фіалкою я

сміюсь і мені смішно з того що можна так сміятися голосно легко і безконечно і люди

насправді не бувають фіалками хоча яка різниця бувають чи не бувають якщо дуже захотіти

можна бути ким завгодно цікаво чи фіалки сміються потім я розповідаю Олегові про юлю від

початку до кінця про гойдалки море та оранжерею про золоті ножиці про хронотоп про те як

юля плакала про підполковника про війну про те що можна все залишити задля того щоб

жити з кимось аж до смерті й потім виявиться що нічого з того не вийде і доведеться

повертатися туди куди вже не хочеться повертатись і що я не знаю як це все залишити і що я

мабуть іще дуже мала і нічого у мене в житті не ставалося ми сидимо з олегом на підлозі у

мене в кімнаті олег каже що це дуже дуже сумно те що я про юлю розказала і дуже шкода що

вона поїхала і більше не повернеться я би не хотіла залишити все задля когось і не знати чи

це потрібно і що про інших людей я нічого не розумію насправді вони такі дивні і все так по-

інакшому роблять тому мені простіше так як є з рибами на стінах тому що вони мене

розуміють і що на війну я також не хотіла би потрапити бо я дуже боялася б і ти знаєш я

взагалі майже всього боюся

олег торкається мого волосся тобі дуже пасує такий колір ти і справді як фіалка я сміюсь і

кажу що тоді треба намалювати на стіні мій портрет і малюю фіалку олег питає а може ти

мене також намалюєш а ким би ти хотів бути я хотів би бути собою тоді я малюю хлопця

який дивиться на фіалку я малюю його очі багато очей бо важливо як він дивиться все решта

неважливе я це тільки очі питає олег ти це тільки очі багато очей і олег дивиться на мене я

дивлюся на його очі на стіні і не знаю які з них пильніші мені здається що минає дуже багато

часу моя кімната як велике озеро у моєму лісі там також ростуть фіалки із людськими очима

як на тебе дивитися щоб тебе запам'ятати я вдихаю повітря на повні груди ми пахнемо одне

одним ми пахнемо як вода я заплющую очі мені здається що я більше не дихаю а коли

розплющую очі розумію що наше дитинство закінчилося раз і назавжди

любов моя мелодія

любов моя семиколірна квітка

любов моя зелена вода

хронотоп це коли у нас багато часу безконечно багато часу і простір у якому ми живемо нас