Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 49
Дзвінка Матіяш
яхта я повертаю голову і дивлюся на юлин профіль дивуюся що вона така схожа на хлопчика
знаєш мені найбільше не подобається війна хоча це улюблена гра в яку граються чоловіки бо
ж це вони її придумали ну може були там колись амазонки войовниче жіноче плем'я
випалена грудь але це так непереконливо звучить дуже непереконливо я би не хотіла вбивати
інших людей заради ідеї я би не хотіла вмирати за батьківщину я би не хотіла щоб мій син
загинув так як гинуть хлопчики у чечні які вмирають невідомо за що і мені від цього
страшно коли я їхала сюди познайомилась у купе зі старим підполковником він тепер на
пенсії і вирощує помідори та баклажани у себе на дачі він був у Єгипті у нагорному Карабасі
в афганістані у чечні тому що виконував наказ послали значить так треба він мені сказав що
запах крові робить із людини звіра війна це жорстока гра я би дуже не хотіла гратись у такі
ігри воєн не повинно бути а ще він казав мені що обов'язково треба мати дім щоб було куди
повертатися тому що домашні стіни тримають і коли їдеш обов'язково треба аби щось було
твоїм домом або попереду або позаду інакше буде дуже боляче я не знаю чи я розумію юлю
чи я добре її розумію і чомусь думаю про своє озеро в лісі жити як вода повільно і неквапно і
про свої стіни обмальовані рибами й квітами чи мої стіни мене тримають я іноді тримаюся за
них іноді розмовляю з рибами тоді мені здається що в мене є опора я кажу що мені вдома
живеться погано бо мої батьки мене не розуміють вони вважають що я ні на що не здатна бо
мені зовсім не цікаво розв'язувати задачі з фізики я знаю як це коли дуже сумно
але ти ще не знаєш як це поїхати і все залишити я залишила море і оранжерею я взяла із
собою тільки перукарські ножиці тут мені небо часом нагадує про море мені сниться глибока
вода я ловлю руками рибу і складаю її в кошики
юлі подобається не тільки море їй також подобаються календарі церковні календарі з
іконами на кожній сторінці з усіма святами постами й святими вона зосереджено вивчає їхні
імена каже що треба любити своє ім'я і що ім'я дуже багато означає і що їй цікаво знати як
жили жінки яких було звати так само як її чого вони хотіли що їм подобалося вона
довідується як жили святі жінки і як вони вмирали я не зовсім розумію чого вона шукає у
їхніх житіях але мені здається що у цьому щось є тільки я поки що не можу цього збагнути я
би хотіла любити своє ім'я не знаю чи я його люблю воно звучить мені дивно
юля носить на шиї сердолікове намисто з карадагу здалеку воно нагадує бурштин тому юлі
доводиться пояснювати всім що насправді це не бурштин а сердолік вона ніколи не знімає
цього намиста я питаю чому а вона сміється загадковим сміхом і каже що колись у мене
також будуть речі яких ніколи не зніматиму з якими боятимуся розлучитись які будуть для
мене дуже цінні і які берегтиму як зіницю ока і передаватиму в спадщину
чому кажуть як зіницю ока бо очі найцінніші
а кому у спадщину
своїм дітям найближчим людям
хіба діти це найближчі люди
не завжди
а ще юля любить солодощі цукерки шоколадні батончики морські камінці всередині яких