Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 47

ти літаєш загрібаю під себе повітря так як плавають по-собачому я літаю як пес я дивуюся

що всі літають по-своєму так само як ходять говорять і сміються

я дивлюся в дзеркало анастасіє що ти думаєш про те що бачиш думаю що я хотіла би більше

знати і менше боятися

я знову почала ходити до школи бо цього не можна було уникнути я вже не могла дивитися

на мамині сльози чути татові докори переконання нарікання на те що мої батьки сивіють

через мене мені не подобалось бути причиною чиєїсь сивини отож коли я отримала атестат

зрілості із досить пристойними оцінками за винятком фізики бо з фізики у мене була трійка

як для мене то все одно у батьків на очах з'явились сльози радості значить із нашою дитиною

не все так погано

добре що батьків не буде удома до неділі мабуть вони вирішили зробити мені приємне і

залишити мене нарешті наодинці тим паче я гідно перейшла випробування випускними

іспитами ах яка наша донечка розумна голос марії калас уривається цікаво як можна жити з

таким голосом цього я не уявляю я взагалі дуже багато чого не уявляю як узагалі люди

живуть зі своїми талантами що вони з ними роблять я не знаю чи у мене є якісь таланти

мабуть немає тато вважає що немає я думаю що у мене є талант малювати риб я сказала про

це мамі вона потім пила корвалол і казала що я нестерпна

вчора я ходила стригтися до юлі тобто вона сама запропонувала мене постригти юля

поселилась у нашому під'їзді на два поверхи нижче у володі ми познайомились коли я

вийшла гуляти у жовто-червоній шапці яку сама собі виплела юля підійшла до мене і сказала

привіт а тобі дуже пасують такі кольори я сказала я це знаю коли я народилась було багато

саме таких кольорів юля усміхнулась і спитала а коли ж ти народилась 4 жовтня потім ми

почали говорити про багато що про різне я розповідала чому мені подобається осінь чому я

не люблю школи я думала що юлі не більше ніж двадцять років ну може двадцять один

виявляється вона на десять років за мене старша а виглядає як дівчинка часом навіть як

хлопчик сто шістдесят п'ять сантиметрів і п'ятдесят кілограмів у кросовках а без кросовок 49

бо мої кросовки важать кожен по півкілограма не більше і не менше ти впевнена а чому так

багато бо до них налипає пісок пісок із тих доріг якими я їжджу а їжджу я дуже різними

дорогами велосипедами поїздами загальними плацкартними і часом коли вистачає грошей

купейними автобусами з розпанаханами сидіннями автобусами люкс у яких є кондиціонер і

туалет тільки той туалет наглухо зачинений і тому пасажирам доводиться справляти потребу

у кущах там де й завжди і це слушно і вовки ситі і кози цілі

а чого у тебе волосся посічене питає юля бере моє каштанове пасмо накручує собі на палець

і уважно роздивляється кінчики бо посіклося у тебе авітаміноз юля сміється чи може тебе

погано постригли поламали тобі кінчики приходь до мене я тебе пострижу а ти вмієш

стригти умію це я вмію найкраще в мене дуже легка рука у тебе потім волосся дуже швидко

ростиме і вже не сіктиметься

у юлі талант стригти людей я теж хотіла би мати якийсь талант який усім буде видно тоді