Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 85

Ге б р е й

Але роботи

не кинув би?

Єгиптянин Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! Всі ми, єгиптяни, црацюємо ретельно

не тільки ио неволі, а й з охоти.

Не раз, мені здається,, я робив би незмірно краще,_; якби я був вільним, отак, як будівничий наш,, наприклад.

От щастя жити так, як він живе!..

(Розлягається вигідно на виступі сандалії Озірісової і, зажмуривши очі_у вголос мирить.)

* Ні, ще не так!.. Не так, як будівничий — він все-таки не сам собі господар,— накаже перше цар, жерці присудять, а потім він будує, що звелять.

А я б не так. Я будував би храми по-своєму, я б видумав нові емблеми для богів, а колонади зовсім би не таким порядком ставив,.— я б їх єднав по три, по п^гять, по сім, отак, як пальми часом виростають...

І! що б то був за храм! Боги мої...

(Посувається ближче до гебрея і говорить пошепки.)

А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили, всіх, що жили по правді. Задля того прийшлось би, правда, більші піраміди, ще вищі будувати, переходи: робити довші в них, та се дарма,— вони, либонь, тоді були б ще кращі і вже б не зруйнувалися ніколи, бо все одно були б вони, що гори...

Я б, може, просто гору обтесав і в ній попробивав без ліку ходів, і саркофагів тисячі поставив, щоб стало їх хоч би й на всіх мерців.

Ото була б новітня піраміда, якої світ ще не видав!..

(Усміхається і затихає. Який час здається, що він спить, але згодом він озивається трохи сонним голосом Во гебрея.)

А ти?

Що б ти зробив, якби ти вільним став?

Г е б р е й

(що теж було стишився і лежав нерухомо, неначе в якомусь отупінні, раптом схоплюється і різким рухом на-блиэісаетъся до самого обличчя єгиптянина. Ще хрипшим, аж безгучний голосом, повний лютості і злорадості)

Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди!

Порозбивав би Ѣсі камінні довбні!

Всіх мертвяків повикидав би геть!

Загородив би Ніл і затопив би увесь сей край неволі!

Єгиптянин мовчки одводить руку і дає в лице гебрееві, той з проникливим криком падає додолу.

Дозорець (прибігає з києм)

Що за крик?

Се що таке? А, прокляті раби!

Ані заснеш, ані спочинеш з ними!

(В’є обох києм.)

Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару!

(Відходить.)

Єгиптянин (бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати / мура. До гебрея)

Ти, слухай-но, не гнівайся на мене, воно, я знаю, не годиться битись, але скипіло серце. Я й забув, що ми ж таки товариші з тобою, бо маємо ж ми спільний дім роботи.

Ти вже прости.

Гебрей

(одвертається від нього і бере з долу брудного кошика до глини. Понуро)

Нічого, так і треба, я мушу знать, що я тут раб рабів, що він мені чужий, сей край неволі, що тут мені товаришів нема.