Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 85
Автор неизвестен
Ге б р е й
Але роботи
не кинув би?
Єгиптянин Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! Всі ми, єгиптяни, црацюємо ретельно
не тільки ио неволі, а й з охоти.
Не раз, мені здається,, я робив би незмірно краще,; якби я був вільним, отак, як будівничий наш,, наприклад.
От щастя жити так, як він живе!..
(Розлягається вигідно на виступі сандалії Озірісової і, зажмуривши очіу вголос мирить.)
* Ні, ще не так!.. Не так, як будівничий — він все-таки не сам собі господар,— накаже перше цар, жерці присудять, а потім він будує, що звелять.
А я б не так. Я будував би храми по-своєму, я б видумав нові емблеми для богів, а колонади зовсім би не таким порядком ставив,.— я б їх єднав по три, по пгять, по сім, отак, як пальми часом виростають...
І! що б то був за храм! Боги мої...
(Посувається ближче до гебрея і говорить пошепки.)
А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили, всіх, що жили по правді. Задля того прийшлось би, правда, більші піраміди, ще вищі будувати, переходи: робити довші в них, та се дарма,— вони, либонь, тоді були б ще кращі і вже б не зруйнувалися ніколи, бо все одно були б вони, що гори...
Я б, може, просто гору обтесав і в ній попробивав без ліку ходів, і саркофагів тисячі поставив, щоб стало їх хоч би й на всіх мерців.
Ото була б новітня піраміда, якої світ ще не видав!..
(Усміхається і затихає. Який час здається, що він спить, але згодом він озивається трохи сонним голосом Во гебрея.)
А ти?
Що б ти зробив, якби ти вільним став?
Г е б р е й
(що теж було стишився і лежав нерухомо, неначе в якомусь отупінні, раптом схоплюється і різким рухом на-блиэісаетъся до самого обличчя єгиптянина. Ще хрипшим, аж безгучний голосом, повний лютості і злорадості)
Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди!
Порозбивав би Ѣсі камінні довбні!
Всіх мертвяків повикидав би геть!
Загородив би Ніл і затопив би увесь сей край неволі!
Єгиптянин мовчки одводить руку і дає в лице гебрееві, той з проникливим криком падає додолу.
Дозорець (прибігає з києм)
Що за крик?
Се що таке? А, прокляті раби!
Ані заснеш, ані спочинеш з ними!
(В’є обох києм.)
Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару!
(Відходить.)
Єгиптянин (бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати / мура. До гебрея)
Ти, слухай-но, не гнівайся на мене, воно, я знаю, не годиться битись, але скипіло серце. Я й забув, що ми ж таки товариші з тобою, бо маємо ж ми спільний дім роботи.
Ти вже прости.
Гебрей
(одвертається від нього і бере з долу брудного кошика до глини. Понуро)
Нічого, так і треба, я мушу знать, що я тут раб рабів, що він мені чужий, сей край неволі, що тут мені товаришів нема.