Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 84

диханням.

Раб-гебрей

(в заболоченій одеоюі, шкарубкій від мулу, увесь засмічений присохлим баговинням, худий, вузькогрудий, знесилений. Нетерпляче кидасться, притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного. Голос його хрипкий, ѳмордо* ванищ сам він наче непритомний)

Ой боже, сил! Невже я не засну?..

Ой, спати, спати, спати хоч хвилину, бо вже не видержу!.. Ой. боже, помсти!..

Раб-египтянин (одеоіса його замащена фарбами, але ніякого іншого бруду на ній нема; він худий, як і гебрей, але його тонка, сухорлява постать широкоплеча і неначе викована з червоної міді, по ній знати уперту, незламну силу, якусь немов нелюдську витривалість. Він сидить на велцкому пальці но~ ги колосального Озіріса і їсть сухого коржа з часником, запиваючи водою з глиняної тиковки. Його довгасті при-жмурені очі дивляться з добродушною насмішкою на геб-рея. Згодом він озивається до гебрея тонким, трохи рипучим голосом)

Яка там помста? Що ти плещеш? Хто ж се над ким помститись має? За іЦо? Про що?

От не базікав би, давно б заснув...

Ти, може, їсти хочеш?

Гебрей ( дражливо)

Одчепися!

(Помовчавши, ще дражливіше.)

Як ти питаєш, за що, про що помста?

Чи ти на сонці не печешся зрання до вечора? Чи спина не болить?

Чи голову не ломить? Ти з кришталю?

Ти мідяний? Ти камінь чи людина?

Ще не обридло бабратися в фарбах так, як мені в болоті?

Єгиптянин

Ото-то!

Се чиста нільська повідь! Заливає мене словами — пробі, утоплюсь!

Ну, спека — се ж бо літо! Ну, втомився, ну, фарба, ну, болото — що ж такого?

На те робота.

Г е б р е й (схоплюється і б'є себе в груди)

Нащо та робота?!

Скажи, навіщо? Хто в сім клятім краю те відає, навіщо нас мордують?

Нехай би се був дім, чи там дворець, чи хоч темниця, клуня, стайня, хлів, а то — каміння купа величезна, поставлена стовпами, бовванами довготелесими — який в тім глузд?

Єгиптянин Адже се храм — чи ти ж того не знаєш?

Г е б р е й А що то храм? Навіщо він? Єгиптянин

Та як же? Богам же треба теж оселю мати.

Г с б р е й Богам? Оселю?

(Показує на небо і па пустелю.)

То чия оселя?

Чия то хата, я тебе питаю?

Єгиптянин

(спокійно)

Та то зовсім не хата й* не оселя.

То так неначе царство, в ньому се, що ми будуємо, є мов дворець, сё хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди, колиска Горусу, спочивок Фта, майстерня Тота, Анісовий хлів,

Анубіс, Нейт, Амон домують тута.

Гебрей

(затикає вуха)

Ой боже, грому, заглуши мене!

Нехай я хоч іменпів сих не чую!

Лрка неволя, та найгірше

в ній те, що я служу отим потворам,— не хотячи, кленучи, а служу!

Ношу болото на.прокляту цеглу і сам стаю болотом, сам з душею!

(До єгиптянина.)

Скажи мені, якби тебе не гнали на сю роботу силоміць, ти став би по власній волі будувать оселі усім отим, що ти тут називав?

Єгиптянин Авжеж би став.

Г е б р е й

То, значить, задля тебе нема тепер неволі? Ти не раб?

Єгиптянин

Е, де вже там не раб!.. Якби я сам був паном над собою, я б не так роботу чую розклав: спочинок довший, свята частіші я б собі давав, і страву певне б мав далеко ліпшу, мене б не бито — се вже річ видима! Либонь, що я б не мури малював,— різьби, малярства, будівництва вчився б. Тоді б я дещо тут зробив інакше: (Показує рукою в різних напрямках.) Сю постать я б зробив далеко вище, а тую нижче;, не жовтогарячу, але червону фарбу тут поклав би; не так би, може, й цілий підмурівок я зложив би — сей довгастий ладто,— я більше б лотос брав,, а не папірус за взбрець для стовпів...