Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 83

Мені дарма, чи бог один на не-бі, чи три, чи триста, хоч і міріади.

За жодного не хочу помирать: ні за царя в незнайому едемі *, ні за: тиранів па горі Олімді, нікому з них не буду я рабом,, доволі з мене рабства на сім світії Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, , боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком,, .

а Деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель.

Я вслід його піду. Коли затону,

то не за нього — він не хоче жертви,—

але за те, за що і він страждав.

Нехай нікого хрест мій не лякає,

бо як почую я в своєму серці

святий вогонь і хоч на час, на мить \

здолаю жити не рабом злиденним,

а вільним, непідвладним, богорівним,

то я щасливим і на смерть піду,

і без докору на хресті сконаю.

Анціллодея раптом заходиться нсвтримливим риданням.

Неофіт-раб

(лагідно)

Чого ти, сестро? Що тебе вразило?

Чи я тебе образив прикрим словом?

Повір мені, я не хотів того.

Анціллодея

Ні, брате... не образив... тільки.,, шкода...

Та жаль мені тебе... загинеш, певне.,.

Єпископ

Не плач. Лукавий раб — не вартий сліз.

Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій,, що спокусив на Fpix і непокірність.

Нема сьому рабові ні рятунку, ні прощ^. Він занапастив себе.

Покиньмо нечестивця, одсахнімось, ходім од зла і сотворімо благск

Неофіт-раб

А я піду за волю проти рабства,, я виступлю за правду проти вас!

громада рушав з свічками в руках. Єпископ попереду. Неофіт-раб іде сам окремо другим переходом в інший бік.

В ДОМУ РОБОТИ, В КРАЇНІ НЕВОЛІ

9 Діалог

Велика» залита сонячним світлом полудневим площа в околиці Мемфіса; на заході вона переходить у справжню пустелю, піскувату, повиту сухим маревом, тремтячим від спеки; па сході її оточують зарослі папірусу та лотосу, що вкривають багна, позосталі від нільської поводі. Посеред площі величезна будова, ще не скінчена: колонади, подекуди ще без капітелів, але поставлені по виразному плану, мури з барвистими малюнками, ще пократова-ні сіткою помічничих ліній, велетенські постаті богів з певикіїг-ченими емблемами на головах, а декотрі й зовсім ще без голів. Гурти робітників працюють коло будови: хто робить цеглу, хто носить мул та воду для пої з багнистих зарослів, інші, під наглядом будівничого, вивершують колони, кладуть перші вінці стелі, різьбярі й малярі заходжуються ретельпо коло покрас і статуй. Але дедалі робота стає млявою, полуднева змора давить всіх — і рабів, і доглядачів.

Старший дозорець (глянувши на сонячний дзигар перед статуєю бога Ра)

Полудень! Відпочинок всім! Лягайте!

Робітники покидають роботу і вкладаються, здебільшого де хто стояв. Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться, але найбільше таких, що падають, як мертві, спати ницьма або й горілиць на розпеченім піску, на камінні, на самім краєчку мура, вподовж брусів межи колонами, навіть на колінах у колосальних богів; сонце блищить на спітнілих лобах, одежа мов палає відблиском гарячого промінпя — раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним