Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 16

З Леся Українка, т, З

49

і Любов Олександрівна недарма вкупі глиняних болванів так пильно малюють; я в сих речах ніколи не помиляюсь. Е! ви щось такі суворі! Я собі втікаю. (Встає.) Бувайте здорові!

Олімпіада Іванівна Ні, куди ж ви? От зараз і Любочка прийде!

Лікар

Тільки Любочці й розмови, що з старим лікарем! Олімпіадо , Іванівно, я люблю бути першою, а пе третьою особою! (Сміється.) Моліться богу та лягайте спать, і все гаразд буде!

(Подає руку.)

Олімпіада Іванівна Добраніч. Тільки ви й розважаєте мене.

Лікар виходить.

вихід XII

Олімпіада Іванівна сама; порядкує, закриває піаніно, складає ноти, гасить світло біля гіпсової голови, потім хоче взяти її, але лишає, промовивши: «Цур тобі, чиста мара!» — і виносить в другу хату дошку з малюнком і скриньку з олівцями, а потім виходить з другої .хати з розрахунковою книжкою в руках, сідає в крісло біля великого стола, де горить лампа з червоним абажуром.

Олімпіада Іванівна

Ну, порахую (пише): свічки — 25 к., сірники — 5 к., цукор — 60 к., марка Любочці — 7 к. (Говорить далі невиразно слова, цифри трохи виразніше; по голосу_х чутно, що її сон клонить.) ...12 ...15 ...8. Що там ще? (Задумується, сонно кивнувши головою, спиняється, далі знов. Трохи голосніше.) Кава — 45 і цикорію — 6. Ну, тепер порахуємо: 25 та 5 — ЗО, та 60 — 90, та 7 — 97, та 12, та 12... (Знов замовкла, кивнувши сонно головою вперед, і прокинулась.) Що це я? 97 та 12, то буде руб... так, руб та 9 коп., руб і 9 та 15... 15... ото втомилась я, та 16, та 19...

(Одкидає голову на спинку крісла і засипає.)

Згодом чутно, як тричі дзвонять, далі згодом входять.

ВИХІД XIII

Любов і Орест вертаються. Олімпіада Іванівна спить у

кріслі.

Любов

Чого ми так хутко вернулись?

Орест

Мені здавалось, що вам холодно, у вас аж руки тремтять.

Любов

То не від холоду... А втім, не знаю, може. (Завважае Олімпіаду Іванівну.) А, тіточка спить?

(Підходить, дивиться на неї.)

Олімпіада Іванівна (прокидається)

Га, що тут? Ах, се ти, Любочко? Ну, як се я заснула?

Любов

Ідіть, тіточко, та ляжте як слід, я тут сама зачиню за Орестом.

Олімпіада Іванівна

Добре, я іду. Добраніч, голубочко. (Цілує її.) Та не сидіть довго, бо знаєш, тобі шкодить,

Любов Знаю, знаю, добраніч!

Олімпіада Іванівна -( відходячи)

Та не забудь же зачинити двері!

Любов

Гаразд, гаразд.

Олімпіада Іванівна виходить.

ВИХІД XIV ^ Любов і Орест.

Любов

Добраніч.

(Подає руку.)

Орест

Ви проганяєте мене? Але ж я не можу так піти. Мені треба поговорити з вами про те, що точить мене увесь сей вечір. Тепер, як ми з вами йшли туди й назад, ви до мене й десяти слів не промовили... Любо, перше між нами не було так.

Любов

Багато такого, що перше було, тепер мусить бути зовсім, зовсім інакше...

Орест

Любо, як ви се сказали? Нащо ви се говорите?

Пауза.

Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене; як тільки я прийду, ви зараз знаходите діло на місті або посилаєте по Олександру Вікторівну, щоб грати в чотири руки. І сьогодні ви недарма так гаряче просили її зостатись. Часом я цілий день стараюсь почути од вас хоч одно ласкаве слово, жду того слова, як старець милостині, і часто даремне... Сьогодні оце ввечері, здавалося мені, ви повернулись до давнього дружнього тону, а тепер знов...