Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 132

Вона збудована вже в возовицю, в холодні ночі та в студені роси, а там пішли дощі, пороша, вітер.

Яке то сонце? А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з’їхала з гори у діл принцеса.

В’язень-лицар

Принцеса!

Пастух

Служебка

То луна!

Пастух

f Луна?

Луна в свининці? Дивно... дуже дивно.

(Тихше.) Тй чула? їх вже кілька сот розбилось об мармуровий поміст, ослизнувшись, на кришталевій кручі, все лицарство було хоробре, цвіт країни... шкода!

Там, де лицарський бік, найгірша круча,

Тут, на «свинарськім», не така, та звісно, лицарство брудами гордує... Шкода...

А звідси б легше вилізти на шпиль аж до принцеси, до її в’язниці.

Л и ц а р

В’язниця!

Пастух

% Знов луна?.. Е, ні, небого,

Се щось непевне... Я таки чував n - Щось стороною.

(Дивиться служебці в очі.)

Служебка Брехні, повір!

Наприкінці цього розділу після слів Будівничого, який посилає робітника-підлітка за допомогою, «...щоб знали всі, яка сутужна справа. Бігай! (Хлопець іде, але зараз повертається наляканий.)» закреслено півсторінки:

Хлопець Ой, пане майстре! Способу немає пройти через хліви. Там дозорчиня казала підпаскам все бидло завернути.

Біжить назад вся гурма без ладу — поламані ж тепер всі загородки — то й суне так, котре куди попало.

Попереду кнури та бугаї, та жеребці, та барани з цапами, я ледве втік... стоптали б... розірвали б...

Ой, пане майстре!

Чутно несвіцький рев, тріщання останніх загородок, гуркання підпасків.

Ой, біжать, біжать!

(Хлопець кидається на гору і стає на виступ.)

Тут же, трохи нижче, в розмові Будівничого з майстрами викреслено півтори сторінки тексту. Після слів «Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись!» далі було:

3-ій майстер не слухає, спускається додолу і в ту ж мить попадає на роги бугаєві, той підкидає його високо вгору, другий

бугай ловить знов на роги. Змучений, зранений майстер умирає, помітуваний помежи бидлом. Товариші, сковані жахом, мовчки дивляться на його муки,— ніхто не важиться йти боронити; дехто пробув кинути ножем або сокирою в гурму бидла, але то тільки гірше дратує люту ранену скотину і не 'дає ніякої помочі. Довга мовчання серед людей і несамовитий рев серед бидла. Нарешті рев трошки втихає.

Молодий хлопець (па горі, вище від інших)

Товариші! Нам треба всім податись отак горою аж на бік лицарський, бо сі хліви й обори там кінчаться, там чисто і безлюдно.

Будівничий Слизько й стрімко.

Молодий хлопець Там можна вмить спуститись.

Будівничий І розбитись.

Ні, хлопче, годі. Досить вже тих проб.

Спитай її (вказує па принцесу), чи мало їх було? І що з них вийшло?

Принцеса (закриває лице. Болісно)

Ох, не згадуй краще!

⁴ Будівничий

Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб іти все вгору вище й вище, аж поки станемо там на шпилі, де кришталевий замок. За твердиню нехай він стане нам, якщо король знов схоче нас примусить будувати неволі й бруду соромні оселі.

Те, що колись неволі слугувало, нехай послужить визволенню. Браття, орли недарма гнізда в’ють на горах.

На гору доступитись нелегко, за те згори зручніше боронитись.

1-ий майстер Еге ж, иехай-но вороги обступлять, ми ї* засиплем кришталевим градом!