Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 63

Не можна не визнати, що наведені факти можуть збудити справедливе занепокоєння. Якби вони були поміщені в копійчаному листку без відповідального редактора, то рядовий читач не звернув би на них уваги, як на дурість: так мало знає рядовий читач ті таємні впливи, що входять у його життя і визначають його долю. Але у великій газеті вони піддаються іншій оцінці. Тому «Трибуна» і не обмежується однією цією статтею. 21 червня 1920 року з'явилася нова передова стаття: «Світове лихо». Очевидно метою цієї статті було запобігти непорозумінням, що можуть виникнути в розумінні цілей попередньої статті: «Втручання євреїв у цей рух, говориться в ній, має на меті Встановити нове расове світове панування». «Трибуна» до цього додає, що в той час, коли євреї інших країн, цілком ймовірно, сприяють цьому світовому лиху по зрозумілих причинах, навпроти, євреї Англії і Сполучених Штатів «цілком лояльні і являють собою консервативних носіїв національних традицій». Було б дуже добре, якби це було так. Може бути, це навіть і вірно стосовно десятка окремих євреїв на тисячу. Але це, безсумнівно, невірно стосовно тих міжнародних елементів, у чиїх руках всі нитки всіх урядів і які протягом останніх шести трагічного років поводилися так, що їхнє поводження повинне бути, нарешті, виведено на чисту воду. Дуже шкода, якщо американські й англійські євреї змушені будуть протягом деякого часу випробувати відому тривогу, від якої всякий був би радий їх звільнити: але вона неминуча доти, поки не буде сказане останнє слово правди і поки сама єврейська маса не стряхне із себе тих, котрі ще і по цей час користуються найглибшою повагою з її сторони.

Корисно зайнятися з'ясуванням розходження і подібності, з яким неєвреї і євреї відносяться до вищевказаного руху, що прагне установити єврейське світове панування. Єврейські письменники його безумовно заперечують: «все невірно, все неправда, все вигадане ворогами євреїв з метою пропаганди ненависті й убивств». Але в міру того, як нагромаджуються докази, тон їх міняється: «добре, допустимо, що все це вірно; але чому ж тут дивуватися, якщо бідні гноблені євреї, доведені своїми стражданнями майже до божевілля, мріють про те, щоб знищити своїх ворогів і самим стати на чолі державної влади?» Неєврей у даному випадку додав би: «добре, але все це російські євреї. Це нас не стосується. Американські євреї бездоганні. Вони ніколи не могли б зважитися на що-небудь подібне».

Якби неєврейське мислення глибше проникнуло у фактичну обстановку, то воно змушене було б допустити існування свого роду руйнівного руху, сила якого потрясла навіть нашу країну, і відзначити, що духовними вождями в ньому революціонери-євреї. Якщо припустити, що це положення вірне, то треба або погодитися з тією теорією, що рух цей по своєму походженню, пропаганді, виконанню і цілям дійсно є єврейським, або, навпаки, прийти до висновку, що, хоча цей рух і світовий, але єврейським він зробився лише випадково. Остаточний вихід у євреїв і неєвреїв повинен бути той самий: визнати, що щось подібне до вищевказаного руху дійсно існує. Так наприклад, «Christian Science Monitor», значення якого, як газети, ніхто заперечувати не стане, у недавній передовій статті говорить про цей предмет наступне: «Незважаючи на все, було б фатальною оманою зробити висновок про те, що єврейської небезпеки більше не буде існувати, якщо їй дати іншу назву й інше фарбування». Єврейську небезпеку можна було б назвати, відповідно до однієї із самих піднесених книг Старого Завіту, «жахом у ночі», і свідомо або несвідомо Нілус розуміє під нею теж саме, що і псалмоспівець під «володарями зла духовного». Іншими словами, для того, хто розуміє знамення часу, представляється безперечним, що існує таємна міжнародна політична організація, що невпинно працює за допомогою свого психологічного апарату, у той час як усе людство, що повинне було б пильнувати, знаходиться в глибокому сні». «Монітор» застерігає від небезпеки забобонів і від зневаги логікою доказів; це цілком доречно і складає бажання кожного, хто взяв на себе задачу зайнятися цим предметом. У дійсності, труднощі виникають частіше від зневаги до фактів, ніж до доказів. Можна з впевненістю зтверджувати, що забобони у більшій частині існують всупереч фактам і незважаючи на факти, а зовсім не ґрунтуються на них. Потрібно остерігатися двох забобонів, якщо хочеш ближче підійти до цього питанню.