Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 13

З цієї причини єврей ненавидить німецький народ, і по тій же причині країни, де євреї мають сильний вплив, висловлювали найбільшу ненависть до німецького народу під час злополучної світової війни. Євреї в цих країнах тримали винятково у своїх руках пресу, за допомогою якої обробляли «громадську думку» проти німецького народу. Єдино хто виграв від війни — це були євреї.

Але мало робити припущення, треба довести: звернемося ж до фактів. Що відбулося безпосередньо після переходу від старого до нового режиму? У шестичленному кабінеті, що заступив на місце Імперського уряду, найбільшим впливом користувалися євреї Гаазе і Ландсберг. Гаазе керував зовнішніми справами; до нього приєднали Каутского, чеха, що у 1918 році ще не придбав прав німецького громадянства. Там же були євреї Коон і Герцфельд. Єврей Шеффер зробився міністром фінансів, єврей Бернштейн його помічником. Статс-Секретарем по внутрішніх справах зробився єврей Прейс і помічником його єврей Фрейнд. Єврей Фриц Макс Коген, кореспондент «Франкфуртер Цейтунг» у Копенгагені, був зроблений начальником інформаційної служби.

Цей стан речей вийшов другим виданням у Пруссії. Керували кабінетом євреї Гирш і Розенфельд, перший як міністр внутрішніх справ, а другий — міністра юстиції. Єврей Симон отримав місце помічника Статс-Секретаря фінансів; у свою чергу Пруське міністерство фінансів було суцільно заповнене євреями і ними керувалося. Директором установ освіти, у минулому російський єврей Футран, якому допомагав єврей Арндт. Директором департаменту колоній зробився єврей Мейер-Гергард. Єврей Кастенберг керував відділом мистецтв. Інтендантство потрапило в руки єврея Вурма, а в міністерстві продовольства сиділи євреї Д-р Гирш і таємний радник Д-р Штадтгаген. Радою робочих і солдатських депутатів керував єврей Каган, причому євреї Штерн, Герц, Левенберг, Френкель, Израилович, Лаубенгейм, Зелигзон, Каценштейн, Лауфенберг, Гейман, Шлезингер, Мерц і Вейль займали в ньому різні посади. Єврей Зрнст одержав місце президента поліції в Берліні, у Франкфурті-на-Майні то ж місце зайняв єврей Зинцгеймер, а в Эссені єврей Леві. Єврей Эйснер сів на місце президента в Баварії, його міністром фінансів зробився єврей Яффі. Баварська торгівля, транспорт і промисловість були підлеглі напівєвреєві Брентано. Євреї Тальгеймер і Геймант орудували в міністерстві по справах Виртемберга, єврей Фульд у Гессені. Двоє з делегатів Мирної Конференції були євреї, третій був всім добре відомим знаряддям єврейських інтересів. Крім цього німецька делегація кишіла експертами і радниками з євреїв: Макс Варбург, д-р фон Штраус, Мертон, Оскар Оппенгеймер, д-р Яффі, Дейтш, Брентано, Бернштейн, Ратенау, Вассерман і Мендельсон-Бартольди. За свідченням німців, усякий чесний спостерігач, що читав повідомлення безпартійних, не єврейських кореспондентів, міг переконатися, що євреї інших країн так само беруть участь у Мирній Конференції. По всій імовірності ця обставина кидалася тоді в очі тільки не єврейським кореспондентам на конференції; усе-таки єврейські кореспонденти вважали більш розсудливим обходити цей факт мовчанням.