Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 12

Існує «над-капіталізм», зобов'язаний своїм буттям помилковій мрії, що в золоті щастя. Є «над-уряд», що не знаходиться в союзі з жодним з існуючих урядів і від всіх їх незалежний, але чия рука тяжіє над ними всіма. Існує раса, частина людства, якій, з появою її, ніхто ніколи не сказав «ласкаво просимо», але якій незважаючи на це вдалося піднятися до такої могутності, про яку не мріяла жодна із самих гордих рас, — навіть Рим у часи найвищого розквіту своєї влади.

Людство усе більш і більш приходить до того переконання, що питання робочої, земельної і найманої плата можуть отримати своє вирішення тільки тоді, коли буде урегульоване питання цього міжнародного над-капіталістичного панування.

Стара приказка говорить: «добича — переможцеві». Якщо деякі члени давно зневажуваної раси досягли такої переваги, то потрібно визнати одне з двох: або це — «надлюди», проти яких боротьба марна, або це звичайні люди, яким інше людство не зуміло вчасно перешкодити домогтися несправедливої і нездорової могутності. Якщо євреї не надлюди, то неєвреї повинні самі звинувачувати себе за усе, що сталося: вони самі повинні піддати перегляду існуюче положення і ретельно досліджувати досвід інших країн.

II. Як Німеччина захищалася від євреїв

Прогресивне людство відкрито говорить про хвороби, що колись вважали за потрібне ховати і замовчувати з почуття соромливості. Політичне лікування до цього ще не дійшло. Однак, хворобу німецької державності вже починають приписувати єврейському впливові й у ньому бачити головну її причину.

Якщо світлі голови ясно бачили це десятки років тому, то тепер це повинно зробитись ясним навіть і найпростішим людям. Усе політичне життя вражене цим, і факту цього не можна вже більше ховати. Всі класи німецького народу тримаються тієї думки, що катастрофа, яка настала після перемир'я і революції, від якої країна усе ще не може оправитися, є справою рук єврейської хитрості і єврейського задуму. Цю думку висловлюють із впевненістю і приводять купу доказів; думають, що історія ясно доведе це згодом. На єврея в Німеччині завжди дивилися тільки, як на гостя, але проти цього сам він згрішив тим, що захотів зробитися хазяїном. Немає більшої протилежності на світі, ніж чисто-німецька і чисто-семітська раса, тому, між ними не може бути єдності. Німець завжди бачив у євреї прибульця. Єврей обурювався на те, що йому не надані всі права корінних громадян, і був вороже налаштований проти гостинно прийнявшого його народу. В інших країнах євреям було легше змішуватися з основним населенням і беззаборонно збільшувати свою силу: у Німеччині було не те.