Читать «Міфи Давньої Греції» онлайн - страница 124

АТАЛАНТА — знаменита мисливиця з Аркадських гір, виросла серед звірів у лісі. Брала участь у Калідонському полюванні, де в неї закохався герой Мелеагр.

АТЛАНТ (АТЛАС) — титан, син Іапета, брат Прометея. Покараний за участь у боротьбі титанів проти богів, тримав на своїх плечах небесне склепіння. Стояв нібито десь на крайньому заході, звідси й назви — Атлантичний океан, Атлантида, Атлаські гори.

АТЛАНТИДА — за давніми переказами, великий острів, що зник під водою внаслідок землетрусу. На Атлантиді начебто існувала могутня держава з прекрасним суспільним ладом. В основі легенди про Атлантиду лежить якийсь реальний факт.

АТТІКА — область у східній частині центральної Греції зі столицею Афінами.

АФАМАНТ — син бога вітрів Еола, володар міста Орхомена, батько Фрікса і Гелли.

АФІНА ПАЛЛАДА (рим. МІНЕРВА) — одна з найголовніших богинь грецької міфології, улюблена дочка Зевса, народилася з його голови. Богиня мудрості, наук, мирної праці й переможної війни. У Троянській війні підтримувала ахейців, ображена тим, що троянець Паріс віддав яблуко, призначене «найпрекраснішій», не їй, а богині кохання Афродіті. Греки зображували Афіну Палладу у вигляді величної жінки у військовому вбранні, із щитом, списом і в шоломі.

АФІНИ — головне місто Аттіки (а тепер і всієї Греції). Афіни відіграли визначну роль в історії грецької і світової культури.

АФРОДІТА (КІПРІДА, рим. ВЕНЕРА) — богиня кохання і вроди, Зевсова дочка, народилася з морського шумовиння біля острова Кіпру, тому й звалася часто Кіпрідою. Мала багатьох смертних дітей, у тому числі троянця Енея, міфічного предка римлян. Образ Афродіти часто надихав античних митців. Праксітель та інші скульптори давнини зобразили Афродіту як ідеал жіночої вроди.

АХЕРОНТ — підземна річка скорботи, через яку човняр Харон перевозив душі померлих в Аїдове царство

АХІЛЛЕС (АХІЛЛ) — наймогутніший герой Троянської війни, син фессалійського царя Пелея і морської богині Фетіди.

БЕОТІЯ — край в Середній Греції з горою Геліконом і головним містом — семибрамними Фівами.

БОРЕЙ — холодний північний вітер, брат вітрів Зефіра, Евра і Нота, їхніми батьками були Астрей (зоряне небо) та Еос (богиня світанку). В уявленні давніх греків вітри були живими істотами.

БОСПОР — давня назва протоки Босфору. Буквально — «коров’ячий брід»: саме тут аргов’янка Іо, що її ревнива Гера обернула в телицю, перейшла на азіатський берег

БУСІРІС — єгипетський цар, що приносив богам у жертву всіх чужоземців. Його вбив Геракл.

ВАКХАНКИ — супутниці бога Вакха (див. Діоніс).

ГАНІМЕД — син царя Троя, вродливий хлопець, якого Зевсів орел переніс на Олімп, де Ганімед став виночерпієм богів

ГАРПІЇ — крилаті страховиська, богині вихору, бурі. Греки уявляли їх потворними птахами з жіночими головами, з залізними пазурами на руках і ногах.

ГЕБА — богиня вічної юності, дочка Зевса і Гери. Зображували її молодою дівчиною у вінку з квітів, із золотим келихом у руці: вона підносила богам-олімпійцям нектар. Згодом стала дружиною героя Геракла, якого Зевс узяв на Олімп

ГЕБР — річка у Фракії, тепер Маріца.