Читать «Міфи Давньої Греції» онлайн - страница 122

Ерісіхтон уже міцно спав і не чув, як Голод обійняв його холодними кістлявими руками і став дихати в лице, пробуджуючи тоскний, голодний неспокій в усьому тілі.

Ще й на світ не займалось, як Ерісіхтон схопився з ліжка, голосно гукнув прислужників і звелів їм мерщій нести варене й печене на стіл. Цілісінький день він не підводився з-за столу і що більше їв, то дужче мучив його нестерпний, лютий голод. Прислужники ледве встигали ставити перед ним усякі наїдки та наливати вино з великих кратерів.

А Ерісіхтон аж нетямився з голоду. Все йому було замало, він квапив людей хутчій нести на стіл якнайбільше всяких харчів і гнівався, що мало принесли.

Наче вогонь, який все пожирає і ще прагне всякого палива, а що більше його дістає, то яскравіше палає, так і в Ерісіхтона голод ставав тільки дужчий і дужчий.

А сам він, проте, худнув і танув, як сніг напровесні, як бджолиний віск проти сонця.

Незабаром в Ерісіхтоновому домі не було вже ніяких наїдків, комори стояли порожні, на луках уже не паслася худоба, не мекали вівці в просторих кошарах. Чисто все поїв Ерісіхтон, потім проїв і своє майно, і батьківське, все, навіть єдину рідну дочку спродав на харч.

А далі вже не стало чого продавати, не було в ненажери бодай черствої шкуринки хліба. З голоду Ерісіхтон немов збожеволів і почав гризти власне тіло. Помер він у страшних муках, та ніхто його не жалів, ніхто й не заплакав. Жодна квітка тоді не зів’яла з журби, жодне дерево не схилилося в жалобі.

СЛОВНИК МІФОЛОГІЧНИХ ІМЕН ТА ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

АВГІЙ (АВГЕЙ) — Геліосів син, цар Еліди, що мав дуже багато худоби. Занедбані, брудні стайні вичистив йому за один день Геракл, спрямувавши туди течію гірської річки (один із Гераклових подвигів). У сучасній мові зберігся вислів «авгієві стайні», тобто вкрай занедбана справа, що потребує великих зусиль.

АВТОЛІК — син Гермеса і смертної жінки Хіони, відомий шахрай і дурисвіт, дід хитромудрого Одіссея по матері.

АДМЕТ — володар міста Фер у Фессалії, Геракл урятував йому дружину Алкесту.

АДМЕТА — дочка мікенського царя Еврісфея, жриця богині Гери. На її вимогу Геракл дістав пояс цариці амазонок Іпполіти (один із Гераклових подвигів).

АДОНІС — вродливий юнак, якого покохала Афродіта. Смертельно поранений диким вепром, він помер, та після смерті щовесни розцвітає гарною квіткою. В цьому міфі відбилися уявлення давніх народів про вмирання і оживання природи.

АЇД (ПЛУТОН) — син Кроноса і Реї, рідний брат Зевса і Посейдона. Після розподілу світу між трьома братами Аїд одержав підземне царство, де перебувають душі померлих. У грецьких міфах Аїдом часто зветься саме царство мертвих (звідси російське а д — пекло, куди нібито потрапляють душі грішників).

АКРІСІЙ — володар Аргосу, батько Данаї, дід Персея.

АЛКЕСТА — дружина Адмета, володаря Фер. Погодилася замість чоловіка прийняти смерть, але її врятував Геракл.

АЛКІНОЙ — Посейдонів онук, мудрий володар феаків — міфічного племені мореходів, що нібито жило на казковому острові Схерії.

АЛКІОНЕЙ — найдужчий з-поміж гігантів, що брав участь у їхній боротьбі проти олімпійських богів. Алкіонея вбив Геракл.