Читать «Молитовник УПЦКП» онлайн - страница 53

Ікос 4

Почули пастухи, як ангели співали про плотське Христове пришестя, і поспішили до Нього, як до Пастиря, але побачили Його, як агнця чистого, в утробі Марії випасеного, та, славлячи Її, взивали:

радуйся, Мати Агнця й Пастиря;

радуйся, кошаро словесних овець;

радуйся, захисте від невидимих ворогів;

радуйся, відчинення райських дверей;

радуйся, бо небесне радіє вкупі з земним;

радуйся, бо все земне радіє вкупі з небесним;

радуйся, невмовкаючі уста апостолів;

радуйся, страстотерпців нездоланна мужносте;

радуйся, тверда опоро віри;

радуйся, ясне благодаті пізнання;

радуйся, бо Тобою спустошене пекло;

радуйся, бо через Тебе ми сподобилися слави.

Радуйся, Невісто Неневісная!

Кондак 5

Побачивши зорю, що йшла з волі Божої, волхви пішли слідом за нею, тримаючись Її, як світильника, через неї розшукали могутнього Царя і, досягши Неосяжного, зраділи, співаючи Йому: Алилуя!

Ікос 5

Побачили сини халдейські на руках Діви Того, Хто руками Своїми створив людей, і, вважаючи Його за Владику, хоч і мав Він вигляд раба, поспішили дарами Йому послужити й виголосити Богородиці:

радуйся, Мати Зорі незаходимої;

радуйся, зоре таємничого дня;

радуйся, бо Ти піч омани вгасила;

радуйся, бо Ти тайновидців Святої Тройці просвіщаєш;

радуйся, бо Ти лютого мучителя скинула з начальства;

радуйся, бо Ти Господа Чоловіколюбноro Христа показала;

радуйся, бо Ти від служіння ідолохвального позбавляєш;

радуйся, бо Ти від лихих вчинків відхиляєш;

радуйся, бо вогнепоклонство Ти загасила;

радуйся, бо поклоніння вогненні Ти припинила;

радуйся, бо Ти з полум’я пристрастей визволяєш;

радуйся, наставнице цноти;

радуйся, всьому роду радосте.

Радуйся, Невісто Неневісная!

Кондак 6

Проповідниками Богоносними волхви повернулися до Вавилону, як сповнили Твоє пророцтво й проповідували всім про Тебе, Христа, проминувши Ірода як безумного, нездатного співати: Алилуя!

Ікос 6

Засяявши в Єгипті світлом істини, Ти розігнав темряву омани, бо ідоли його, не стерпівши Твоєї сили, Спасе, попадали, а ті, що визволилися від них, взивали до Богородиці:

радуйся, оновлення людей;

радуйся, поразко демонів;

радуйся, бо Ти оману неправди знищила;

радуйся, бо ідольську облесливість виявила;

радуйся, море, що потопило фараона мисленого;

радуйся, каменю, що напоїв спраглих до життя;

радуйся, стовпе вогненний, що направляєш перебуваючих у темряві;

радуйся, покрове світу, ширший від хмари;

радуйся, поживо, насліднице манни;

радуйся, насолоди святої служнице;

радуйся, земле обітована;

радуйся, бо з Тебе тече мед і молоко.

Радуйся, Невісто Неневісная!

Кондак 7

Коли Симеон хотів відійти від цього світу облесливого, Ти віддався йому, як немовлятко, але він пізнав Тебе, як Бога Найсвятішого. Через те й здивувався Твоїй невимовній премудрості, взиваючи: Алилуя!

Ікос 7

Нову істоту показав Творець, коли з’явився до нас, що від Нього походимо, народившись із безсімейної утроби й зберігши Її такою, якою вона й була, нетлінною, щоб ми бачили чудо і прославляли Її, взиваючи: