Читать «Заслучанські робінзони» онлайн - страница 12

Дощу не було. Отож після такого панського обіду наші робінзони одразу ж заходилися готуватися до переправи через болото. Вирішили вплав перебратися через перешкоду до казарми. Нарізали лозового пруття, відпустили його вогні, щоб воно було гнучке і міцне. З товстіших стовбурів надерли вербової кори і теж підсушили на багатті.Одержали міцні вірьовки. Пліт вирішили майструвати біля самого болота. Необхідних для цього сухих стовбурів було досить.

Години через дві пліт був готовий. Вийшов він на славу. А через якихось півгодини були біля казарми.

— Тепер я згоден жити тут хоч ціле літо! — сказав Льошка.

— Сюди вогонь треба перенести. Навести порядок і можна чекати поки спаде вода — погодилась Маруся.

— Можна грубку змайструвати з цегли. Он скільки її валяється кругом, а глини можна набрати на краю болота. Ти ж сама мабуть відчувала, як в' язнуть у ній ноги і як тяжко вона змивається — розміркував хазяйновито Льоша.

- І комин ще не розвалився, тож не тяжко припасувати до нього огнище.

Пам'ятаючи, що дощі у нас найчастіше йдуть із заходу, друзі наглухо закрили отвори вікон, повернулися в ліс по поліетиленову клейонку і на одному з вікон закріпили її на цвяшках рам.

Нарешті все необхідне було зроблено, і куточок придбав обжитий, культурний вигляд. Наші Робінзон і П' ятниця геть забули, в якому становищі вони знаходяться, і почували себе як ніколи добре.

Під вечір сірі хмаринки все ж таки зібралися в одну і затягли все небо.

Розпочалася весіння гуркотлива злива, але тепер вона була не страшна. Вогонь весело тріскотів у грубці. Від нього у кімнатці було тепло, по домашньому затишно і приємно…

Вранці вирішили зробити лук.

— Може, якогось дурного зайця вдасться встрілити — запропонував Льошка.

— А може корову поранимо, а потім приручимо, і молоко продавати будемо? — засміялася Маруся.

Але про всяк випадок взялися за справу. Виламали підходящу горіхову палицю, кінці її обпекли над багаттям. Ножиком зробили зарубки. Льошка натягнув телячу жилу, вийшла непогана тятива, як у Звіробоя з Майна Ріда.

Виявилося, що найважче зробити правильну стрілу. Вирізати справжню стрілу з сухого міцного дерева не було можливості. Довелося взяти звичайний прут і обпалити його.

Випробовування лука було невдалим. Приготувався наш Звіробій і вистрілив.

Стріла метнулася в повітря… і впала за кілька кроків від нього. Обоє покотилися зі сміху.

— Ось так зброя! — давилася сміхом Маруся

— Ти не думай, — з удаваною серйозністю промовив Льошка. — Якщо б там сидів заєць і я в нього попав, то в нього лопнуло б серце, і в нас був би трофей…

— Жарти в сторону, — сказав він серйозно. Невже ми не зуміємо зробити справжній лук, такий, як у дикунів?.

— Цілком, — погодилася дівчина, — але для цього і дерево потрібне особливе, і знати треба, як його обробити, і вміти робити хороші стріли і, нарешті, довго тренуватися. А тепер треба спробувати яку-небудь рибину зловити.

— Чим ловити це «що-небудь' будемо?

— Може, футболкою або штанами. Зав' язати холошви, і готовий бредень.

Отож пішли вздовж болота.