Читать «Заслучанські робінзони» онлайн - страница 15

— Людина?

Вони кинулися в ту сторону і вигнали… сарну

— Але що ж дзенькнуло? — засмучено запитав запитав Льошка.

— Або об що? — понуро доповнила Маруся.

На деякий час настрій робінзонів було зіпсовано…

Довго нишпорили вони по тому місцю, звідки вискочила коза, переглядали кожен камінчик і сучок, доки не натрапили на іржавий відбитий від сокири обух. Видно коза наступила на нього а він вискочивши з під її ноги вдарився об гранітний уламок і задзвенів.

Справу зроблено. Все готове до початку операції під кодовою назвою «Спасіння'

Наступного ранку, ледь прокинувшись, робінзони одразу ж взялися виконувати намічений план.

Запалали вогнища, добавили торішнього моху і накидали битих уламків з шиферу, яким колись булла вкрита казарма. Навперемінку і безперестанку гатили по рельсі саморобним молотком з обуха сокири.

Не пройшло й двох годин такого тарараму з чорним димом, як з боку ближніх сіл заторохкотіли трактори, а там де ще, можна було плисти, пересувалися чайками люди. Попереду всіх, на великій колгоспній чайці з мотором, що відчайдушно торохтіла по Случу, робінзони впізнали своїх, до часу посивілих батьків-Макара і Юхима…

Неприємності для мандрівників тільки починалися.