Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 65

Що залишиться в мене від цієї роботи, якщо я взагалі щось надибаю?

24.06. Нині Купала, а я й досі нічого не знайшла. Мені вже навіть не дзвонять. Мабуть, піду до ворожки. Зараз зателефоную до Евки, може, вона вибереться зі мною.

— Скільки вона бере?

— Двадцять злотих за питання.

— А не ліпше поїхати до твоєї бабусі? Квиток винесе двадцять злотих в обидва боки.

— До бабусі ми завжди можемо поїхати, а це суперворожка. Приймає тільки раз на місяць.

— Ти завжди мусиш кидатися на новинки. Звідки ти знаєш, що її ворожба збувається?

— Не знаю.

— Бачиш. А у твоєї бабусі збувається.

— Але на бабусю треба змарнувати цілий вечір, а я ще хотіла збігати до Вісли. Подивитися феєрверк.

— Знаєш що? — пожвавилась Евка. — Ми до неї зателефонуємо. По шостій це не буде дорожче як двадцять злотих. А якщо не збудеться, за місяць протестуємо ту твою ворожку. То як?

— Згода, для чого чудеса техніки? Коли ти прийдеш?

— Як тільки дощ ущухне. Я загубила парасолю. Вже третю цього року.

— Добре. Чекаю.

Евка з'явилася щойно по сьомій. Уся мокра.

— Ще літо називається. Хлющить від ранку. Дай мені якийсь рушник.

— Я вже думала, ти не прийдеш. Може, вип'єш щось гаряче?

— З подвійною порцією рому. І що, дзвонимо?

Евка допила чай, а я накрутила номер.

— Малинко? Ти вдома? На Купала? Щоправда, ллє як із відра, але у твоєму віці дощ не страшний.

— Ми вже виходимо, бабусю. Тільки розумієш, — завагалась я. — У нас є прохання. Можна валити просто з мосту?

— Навіть треба, дитинко. Зараз сюди приїдуть Геня з Іреком. На ворожбу.

— Ми теж у тій справі.

— Хочете приїхати? — зраділа бабуся. — Я покажу вам новий свічник з Ізраїля. Такий оригінальний!

— Ну, — затнулась я, — не дуже. Ми хотіли б іще збігати до Вісли, побачити феєрверк.

— Слушно. І що з тим ворожінням?

— Ми думали, що можна по телефону. Якщо вийде…

— Чому б мало не вийти? Люди й не такі речі роблять по телефону. От учора я не могла заснути, то вирішила собі щось переглянути. А по телевізії весь час крутять рекламу: «Зателефонуй до мене. Ми переживемо разом романтичну ніч». Нічогенька собі романтика.

— Бабусю, йдеться про створення ілюзії.

— Власне, ілюзії, — розгнівалася бабуся. — Скрізь сурогати. Цигарка має створювати ілюзію відпочинку, бурда у бляшанці прикидається поживною стравою. Чіпси мають смак Америки, а завдяки крему ти можеш удавати цю, ну, довготелесу, від шиферу…

— Клавдію Шиффер, — підказала я.

— Власне, Шифер. Усі щось удають.

— Віртуальна реальність. — Евка відібрала у мене слухавку. — Доброго дня.

— Привіт, Евцю. Ти принаймні нічого із себе не вдаєш. Усе на своєму місці. Як там бруньки кохання?

— І сама вже не знаю. І тому прошу поворожити.

— А, правда, — спохопилася бабуся. — Я тут балакаю, а гроші йдуть. Уже біжу по карти. Холера ясна, де ж я їх поклала? Дівчатка, передзвоніть за десять хвилин, добре? Я зараз спокійно обдивлюся. Перетасую, впіймаю настрій і почнемо, так?

Ми передзвонили за п'ятнадцять.

— Ну, щойно знайшла. Знаєте де?