Читать «Місячний камінь» онлайн - страница 321
Уїлкі Коллінз
З дня смерті моєї бідної пані сімейні торжества в нашому домі стали рідкістю, і я з нагоди весілля, признатися, хильнув зайвого.
Якщо вам коли-небудь траплялося робити щось подібне, ви мене зрозумієте. А якщо не траплялося, то ви скажете, напевно: «От гемонський дідуган! З якої речі він говорить про це?» Зараз почуєте, навіщо я це говорю.
Отож, перепустивши чарчину (бог з вами! ніби у вас самих немає слабості! тільки ваша слабість — не моя, а моя — не ваша), я слідом за цим удався до надійних ліків, а мої ліки, як ви знаєте, — це «Робінзон Крузо». На якому саме місці розгорнув я цю неперевершену книгу, точно не скажу; але рядки, що в кінці уляглися перед моїми очима, мені добре запам'яталися: вони були на сторінці триста вісімнадцятій — там, де мова йде про домашні справи Робінзона Крузо і його одруження. Ось вони:
«З такими думками я оглянув своє нове становище: я мав дружину (зверніть увагу: містер Френклін — теж!) і новонароджену дитину. (Зверніть знов увагу! Це саме може статися і з подружжям Френкліна!) — і тоді моя дружина…» Що зробила чи не зробила дружина Робінзона Крузо «тоді», мене вже ніскільки не цікавило. Я олівцем підкреслив місце про дитину і заклав його шматочком паперу: «Побудь-но тут, — промовив я до закладки, — поки шлюб містера Френкліна і міс Речел не станс на кілька місяців старший, а там побачимо!»
Минуло кілька місяців (більше, ніж я розраховував), а нагоди звернутись до закладки не траплялося. Настав листопад тисяча вісімсот п'ятдесятого року, коли, нарешті, містер Френклін входить до мене в кімнату в надзвичайно піднесеному настрої й каже:
— Беттередж! У мене є новина для вас! Через кілька місяців у цьому домі щось трапиться!
— А це стосується сімейства, сер? — питаю я.
— Безперечно, це стосується сімейства, — каже містер Френклін.
— А скажіть, будь ласка, чи має ваша добра жіночка якесь відношення до цього?
— Вона має пряме відношення до цього, — каже містер Френклін, починаючи дивуватись.
— Ні слова більше, сер. Дай боже вам щастя обом, щасливий чути про це! — відповів я.
Містер Френклін витріщився на мене, мов громом прибитий.
— Дозвольте з'ясувати, звідки ви роздобули ці відомості? — спитав він. — Я сам довідався про це, під найбільшим секретом, усього п'ять хвилин тому.
І ось тут настав час вийняти «Робінзона Крузо»! Це була нагода прочитати йому уривочок про немовля, який я підкреслив у день одруження містера Френкліна! Я прочитав ці чудові слова з виразом, що відповідав їх значенню, а потім суворо глянув йому в обличчя.
— Ну, сер, а тепер ви вірите в «Робінзона Крузо»? — спитав я з урочистістю, що якнайбільше пасувала до даного випадку.
— Беттередж, — промовив містер Френклін так само урочисто, — я увірував нарешті!
Ми потисли один одному руки, і я відчув, що направив його на путь істини.