Читать «Роман юрби» онлайн - страница 5

Зі студентських літ він знав і знає лише щоденну працю – без вихідних та відпусток; днями, тижнями, місяцями й роками – за письмовим столом, просиджуючи в бібліотеках, органічно й мудро поєднуючи працю над історичною белетристикою, прозою на сучасну тематику й планомірними дослідженнями та перекладами давньоукраїнської літератури, – нині й ця, остання, витворила в письменниковому доробку цілий відроджений материк раніш загубленої культури: якою він хотів показати високу духовну сутність і масштабність давньої української літератури, набутки її живлять і прозу самого дослідника. Адже, на його переконання, письменник має на професійному рівні знати історію своєї літератури всіх часів та епох, а оскільки доба XVI – XVIII ст. була найменше досліджена, саме на ній він і зосередив найбільше уваги. Солідним підсумком багаторічної архівно-пошукової та дослідницької роботи В. Шевчука стало завершення ним величезної праці у двох томах обсягом дві з половиною тисячі машинописних сторінок “Муза роксоланська. Українська література XVI – XVIII століть. Ренесанс і Бароко”, де автор простежує літературний процес в історичному розрізі, дотримуючись сковородинівського принципу “селени” та універсальності бачення літературного життя минулих епох. І “Київський Атеней”, і “Муза роксоланська” є начебто продовженням його ж фундаментальної праці “Козацька держава”.

Тож письменник, створюючи власну художню галактику, що захоплювала у своє коло дедалі більше тем, часових пластів, типажів, подарував читачам десятки відомих тепер оповідань, романів і повістей: “Серед тижня”, “Набережна, 12”, “Вечір святої осені”, “Долина джерел”, “Крик півня на світанку”, “Дім на горі”, “Три листки за вікном”, “На полі смиренному”, “Місячний біль”, “Птахи з невидимого острова”, “Мор”, “Ілля Турчиновський”, “Дзиґар одвічний”, роман-есе про Київ “Мисленне дерево”, “Маленьке вечірнє інтермецо”, “Камінна луна”, “Вибрані твори”, “Стежка в траві. Житомирська сага”, “У череві апокаліптичного звіра”, “Юнаки з вогненної печі”, “Око прірви”, “Тіні зникомі”, “Темна музика сосон”, “Привид мертвого дому”, “Книга історій. Син Іуди” та ін. Побачили світ упорядковані ним томик давньої української поезії “Аполлонова лютня”, “Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні в XVI – поч. XIX ст.”, “Антологія української поезії XI – XVIII ст.”, двотомна антологія “Марсове поле. Героїчна поезія на Україні в X – поч. XIX ст.”, чотиритомна антологія українського історичного оповідання “Дерево пам’яті”, впорядкована частково у співавторстві, “Доля. Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах” (у співавторстві); письменник переклав сучасною мовою літопис С. Величка, значну частину творів Г. Сковороди, твори І. Вишенського; його стараннями видано твори М. Філянського, В. Підмогильного, антологію поезії журналу “Українська хата” та ін. Він підготував ґрунтовну працю “Київський Атеней. Мистецьке життя в Києві в XVII – XVIII століттях. Поезія. Проза. Драматургія. Графіка. Живопис. Архітектура” (ще не вийшла друком). Усі названі тут твори, що прийшли до читача в різні роки, найчастіше – з великим запізненням у часі, вибудовують цілісну систему філософського осягнення буття української людини, пізнання її ментальності крізь епохи й часи – на її тисячолітньому шляху.