Читать «Навколо світу за вісімдесят днів» онлайн - страница 19

— Він, мабуть, оригінал, ваш містер Фоґґ?

— І я такої думки.

— Імовірно, багатий?

— Напевне. Адже ми веземо з собою кругленьку суму новісінькими банківськими білетами! У витратах не обмежуємося. Міркуйте самі: він обіцяв чималу винагороду механікові «Монголії», за умови, якщо ми раніше прибудемо до Бомбея.

— А давно ви знаєте свого хазяїна?

— Я? — перепитав Паспарту. — Та я служу в нього від самісінького дня від’їзду.

Легко здогадатися, яке враження справили ці відповіді на й без того вже збуджену уяву інспектора поліції.

Цей квапливий від’їзд із Лондона невдовзі після крадіжки, велика сума, яку людина везе з собою, прагнення дістатися віддалених країн під приводом незвичайного парі — все це мало переконати і таки переконало Фікса в його припущеннях. Із подальшої розмови з французом він довідався, що слуга зовсім не знає свого пана, що той жив у Лондоні самотньо і, здається, був багатий, хоча ніхто не знає про джерело його статків, що це потайна людина тощо. З іншого боку, Фікс довідався, що Філеас Фоґґ не висадився в Суеці і справді прямує до Бомбея.

— А чи далеко звідси до Бомбея? — запитав Паспарту.

— Чимало, — відповів агент. — Вам доведеться ще днів із десять пливти морем.

— А де він, цей Бомбей?

— В Індії.

— В Азії?

— Звичайно.

— Чорт забирай! Знаєте… мене непокоїть одна річ… мій ріжок!

— Який ріжок?

— Та газовий ріжок, якого я забув вимкнути, тепер він горить за мій рахунок. Я й підрахував: за добу газу згоряє на два шилінги, що на шість пенсів більше за мою денну платню. І якщо подорож затягнеться, то, самі розумієте…

Чи зрозумів Фікс усі обставини, пов’язані з газовим ріжком? Навряд чи. Він більше не слухав, адже обмірковував план. Вони прийшли на базар. Паспарту зостався купувати необхідне, Фікс, порадивши йому не спізнюватися до відплиття «Монголії», чимдуж помчав у консульство.

Прийнявши певне рішення, Фікс укотре виявив всю свою холоднокровність.

— Пане консул, — сказав він, — у мене більше немає сумнівів. Молодчик у нас в руках. Він вдає із себе дивака, що має намір об’їхати навколо світу за вісімдесят днів.

— Тоді це спритний пройдисвіт, — зауважив консул, — він розраховує повернутися в Лондон, спантеличивши поліцію обох континентів!

— Ну, це ми ще побачимо, — заперечив Фікс.

— Може, ви припускаєтесь помилки? — перепитав консул.

— Ні.

— Тоді навіщо цей злодій здумав реєструвати свій проїзд через Суец?

— Навіщо?.. Я й сам не знаю, — відповів детектив, — та послухайте…

І кількома словами він переповів консулові свою розмову зі слугою горезвісного містера Фоґґа.

— Справді, — погодився консул, — усе свідчить проти цієї людини. Що ж ви збираєтеся робити?

— Відправити депешу до Лондона, щоб негайно надіслали в Бомбей ордер на його арешт, а самому сісти на «Монголію» і пливти за злодієм до Індії; і там, на британській території, чемно підійти з ордером у руках і взяти його за плече.

Безпристрасно проказавши це, агент попрощався з консулом і пішов на телеграф. Звідти він надіслав начальникові поліції вже відому нам депешу.