Читать «Латинізація в Українській Католицькій Церкві» онлайн - страница 5

У 1644 році Холмськиий єпископ Методій Терлецький, у зв'язку зі своєю місією між сербами, радив їм вислати кілька здібніших хлопців до своєї школи-гімназії, яку він заснував у Холмі, «у якій вони, – писав він – зможуть не тільки вивчити різні предмети, але й чистий грецький обряд, який у них дотепер зіпсований і насичений забобонами». А школа, яку планувалося заснувати для сербів у Відні, мала бути під керівництвом Василіян, які мали їх учити «святих обрядів Східної Церкви».

Не можна замовчувати й того, що від самих початків З'єднаної Церкви були й такі одиниці, що вводили латинські практики. Хоч у закидах полемічної літератури ясно видно велику мірку пересади, то в 1636 році це підтвердив сам митр.

Рутський, який писав: «від відновленого З'єднання вже пройшло сорок років, а вони (нез'єднані) бачать, що ми з'єднані тримаємося нашого обряду, хоч дехто з наших, приватні особи, латинізують».

Латинізація, у її негативнім значенні, прийшла щойно тоді, коли серед з'єднаних почали щезати вищезгадані переконання. Тоді вони пасивно піддавалися чужим впливам. А цей корінний перелом настав саме в часах Хмельниччини.

Весною 1648 р. почалось повстання Хмельницького проти польської шляхти, яке швидко перетворилося у визвольну боротьбу всієї України. 1654 року Хмельницький підписав договір з Москвою. Внаслідок того московські війська зайняли Білорусь. Тоді Українсько-Білоруська Католицька Церква опинилася у великій небезпеці, бо їй загрожувало і московське військо, яке нищило й відбирало церкви й монастирі, і козаки, які в своїх переговорах з польським урядом домагалися її скасування. Крім того, у ті тяжкі роки (від 1655 до 1665р.) з'єднана Церква не мала митрополита. Коли врешті найбільша небезпека минула, у З'єднаній Церкві не було вже тієї самопевности, яка панувала раніше, але було виразне відчуття неповноцінности власного обряду.

Як приклад можна запитувати Пахомія Огілевича, протоігумена (провінціяла) Василіян, який наприкінці 1664 р. вручив Конгрегації Поширення Віри в Римі звіт про стан З'єднаної Церкви, а зокрема про Василіанський Чин. Він повідомив, ідо ченці зберігають «грецький обряд щодо суті, але в практиці намагаються зблизитися, як тільки можуть, до латинського», і твердив, що це подобається навідь і нез'єднаним. Це твердження Огілевича здивувало римських конгреґаційних урядовців, і вони просили його, щоб ясніше пояснив що він тим хоче сказати. Бо, як може бути по суті чистим грецький обряд, який у практиці якнайбільше зближується до латинського? Далі Огілевич просить, щоб Конгрегація Поширення Віри дозволила ченцям правити в латинському обряді, але зараз же, непослідовно, скаржиться на тих же латинників, які нехтують грецьким обрядом, а вихваляють тільки латинський.