Читать «Латинізація в Українській Католицькій Церкві» онлайн - страница 13

Щойно глибші студії над розвитком українського обряду в конкретних історичних обставинах, – яких у нас досі нема, – висвітлять грецькі, російські та латинські впливи, та покажуть що своє, а що чуже.

На кінець можна згадати ще одну прикмету Української Церкви, яка не дозволила їй відцуратися від усього західного. На Сході, говорячи загально, існує схильність переоцінювати обрядову сторінку церковно-релігійного життя. Це найбільш помітне в Росії, де воно довело до розколу, тому, що для обох сторін обрядовість рівнялася з правдами віри. В Україні, загально кажучи, обрядовість не доходила до крайности; маловажні приписи не ототожнювалися з навчанням Христа. Петро Могила у вступі до свого Требника, доручаючи своє виправлене видання, згадує й про ті попередні, що вийшли друком, і оцінює ті різниці, які між ними знаходяться, ось як:

А ґди кто з загнѣваных противников несогласїе якое с Требников въ Львовѣ, в Стрятиню, в Острогу и Вилнѣ друкованых захочет продуковати, таковаму отповѣдь снадная подається, ижъ если суть яковые погрѣшенїя, албо помилки в тыхъ Требникахъ, тые спасенїю нашому , нѣчого не шкодят, поиеважъ Личбы, Моци, Матерїи, Формы, и скутковъ стыхъ Таинъ не зносять, але нъщось о одправованю церемонѣалномъ несогласуютъ, держачися снать в том своих старых звычаевъ. (Предмова).

Кінчаючи, хочу висловити особистий погляд на латинізацію одним реченням з 17-го сторіччя. У відповідь на один із закидів Касіяна Саковича щодо східної літургійної практики, автори Літосу пишуть ось що (мова про агнця на Службі Божій): «А різниця форм, що Східна Церква має квадратову, а Римська округлу, – зовсім не противні правильності, бо в обрядах кожна Церква повинна дотримуватися свого старовинного звичаю».