Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 53

Я мало не оглух.

2-й табулярій

Чого ж вони?..

1-й табулярій

Все сперечалися, як слід казати,

чи «односущий», чи «подібносущий».

2-й табулярій

До кого?

1-й табулярій

Я того не розібрав!

Вони й самі, либонь, того не тямлять…

Провінціалка

(в середніх лавах. Убрана з претензією на виборність, але досить незграбно)

Сусідко, а за віщо се їх судять?

Римлянка

(убрана не без краси, але досить убого)

Ти, певне, не тутешня?

Провінціалка

(вражена, але цікавість бере гору)

Я сьогодні

вернулась з подорожі.

Римлянка

Цілий Рим

про це говорить. Бач, вони убили

дитину…

Провінціалка

Нащо?

Римлянка

(з меншою певністю)

Треба їм, для культу.

Відпущеник

(з вищої лавки)

Вони дітей їдять!

Провінціалка

(до сусідки)

Що ти говориш?!

Чи се ж можливо?

Відпущеник

Хто ж сього не знає?

Провінціалка

Та я се чула… тільки ж… от страхіття!

Відпущеник

(нахилившись і зазираючи нахабно провінціалці в лице)

Я, коли хочеш, розкажу достоту.

Я чоловік бувалий, знаю все.

Вони замазують дитину в тісто,

а хто новий до їх пристане, — значить,

такий, що ще не знає їх звичаїв, —

вони дають йому ножа і кажуть:

«Розкрай нам тісто…»

Другий відпущеник

(в тому ж ряді, тільки трохи далі, озивається)

От і все неправда!

Верзе абищо! Ти не слухай, пані.

Я розкажу доладніше.

1-й відпущеник

Аякже,

не чули тут іще брехні твоєї!

2-й відпущеник

Брехун до себе світ весь приміряє.

Провінціалка

(до 2-го відпущеника)

Що ж ти нам розказати хтів?

2-й відпущеник

Се, пані,

у їх такий є звичай: ставлять свічник

посеред хати і собаку в’яжуть

до свічника…

1-й відпущеник

Ото куди заїхав!

Хіба ж тоді се роблять, як дитину

зарізати хотять?

2-й відпущеник

(дражненно)

А то ж коли?

1-й відпущеник

Тоді, як оргії у них бувають.

Се, бачиш, пані, так: покажуть м’ясо

тому собаці…

Провінціалка

(з жахом)

Людське?

1-й відпущеник

Ні, не конче.

Собака кинеться і свічник звалить,

і темно в хаті стане…

(Спиняється.)

Провінціалка

(з палкою цікавістю)

Ну, а потім?

1-й відпущеник

А потім…

(Показує за сцену)

ось ходім туди, під портік.

Я покажу, що потім.

Провінціалка

(спалахнула)

От нахаба!

2-й відпущеник

(до 1-го)

Як смієш зачіпати сю матрону?

1-й відпущеник

Така матрона се, як ти патрицій!

2-й відпущеник

Я покажу тобі, хто я!

(штовхає його.)

1-й відпущеник

Геть, дурню!

(Вихоплює короткого ножа)

Провінціалка проникливо вереснула. Підбігає вігіл.

Вігіл

Що тут таке?

Провінціалка

(показує на обох відпущеників)

От сії два побились.

Вігіл виганяє їх з цирку. Вони виходять, гвалтуючи.

1-й відпущеник

(до вігіла)

Бери його! Він християнин!

2-й відпущеник

Бреше!

От він, там християнин!

Вігіл

Ну, виносьтесь!

В кустодії вже розберуть, хто бреше.

(Виганяє їх стусанами.)

Стара селянка

(в найвищих рядах)

І що воно за люди — християни?

Старий селянин

Вони чарівники!

Хлопець-пролетарій

Я в се не вірю.

Чарівники б від суду врятувались.

Старий

Не проти всього чари помагають.

З Фемідою змагатись їм несила.

Той християнський бог від наших слабший,

лиш над хоробами він має силу.

Стара

А як же зветься бог отой?

Старий

Забув.

Так якось наче Хрестус.

Хлопець

Я чував

зовсім інакше. Нехороше ймення,

якесь жидівське.

Старий

Може. Не згадаю.

Пролетарій

(озивається з сусідньої лавки)

Та то зовсім не бог. Був утікач

з рабів, на ймення Хрестус, він розбійник