Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 16
Леся Українка
Руфін
Стій, Прісцілло!
Я щось надумав. От що: тут зберіться.
Прісцілла
Де тут?
Руфін
У нас.
Прісцілла
У тебе?
Руфін
В нас, кажу я.
Немає часу на сперечки, годі!
Іди, скажи товаришам скільком,
хто мешкає найближче, і вертайся,
а ті вже сповістять, кого там треба,
що збір сьогодні в нас. Я буду тут,
щоб одчинять. Стрічатиму гостей
сам, без рабів. Нехай вони ввіходять
не через браму, а в садову хвіртку
з малої вулиці.
Прісцілла
Але ж, Руфіне…
Руфін
Іди в сю мить! Наказую тобі!
Круста
А де ж твій пан?
Руфін
А хто там? Що там треба?
Круста
Се я, коханий друже, Галлій Круста.
Ми так стривожились — ти раптом зник,
ні з ким не попрощавшись. Кай Летіцій
боїться, чи тебе хто не образив
у його в хаті.
Руфін
Ні, ніхто ні словом.
Круста
Наш друг Кріспін завважив, що, здається,
ти нас покинув саме в ту хвилину,
як ми пили за цезаря.
Руфін
Неправда.
Круста
І я ж казав — неправда. Хоч і знаю,
римлянин отакої вдачі й думки,
як наш Руфін, волів би пить отруту,
аніж вино за цезаря здоров’я!
А все-таки я їм казав — неправда.
Я добре бачив: не тоді пішов.
Що не тоді, то не тоді. Кажу їм:
піду довідаюсь, він, може, хворий.
Руфін
Так, дійсно, ти вгадав, я справді хворий.
Зо мною се буває… Десь в поході
пропасницю дістав я…
Круста
Любий друже,
ти, може б, ліг в кімнаті?
Постели
своєму панові вигідно ліжко
та принеси гарячого вина.
Я напою й догляну.
Руфін
Ні, не треба.
Іди, як буде треба, я покличу.
У хаті гірше, — душно, млосно якось.
У мене пал тепер.
Круста
Рука холодна.
А дай чоло?
Руфін
Ні, я сього не зношу!
Круста
А якби се була рука жіноча?
Ага, до речі, я зустрів Прісціллу
на вулиці, кудись так поспішала,
що я не встиг і привітатись гідно.
Чи то ти часто так її пускаєш
ходити пізно, ще й саму, на місто?
Гай-гай, се необачно, любий друже!
До жінки ока треба, мура й кия.
Руфін
Ти міг би ощадити стільки слів.
Вона пішла по лікаря для мене.
Круста
Яке то щастя мати жінку дбайну!
І як се ти не жалуєш дружини?
По лікаря нехай пішов би раб,
а жіночка б тебе гляділа вдома.
Руфін
Ти не порадив, я не догадався.
Круста
Мій бідний друже! Як тобі недобре,
аж голос міниться! Ти ліг би справді
хоч у триклінії на лаві. Дай лиш
я поможу тобі зійти на сходи.