Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 14
Леся Українка
а ти б сидів безпечно в себе дома,
охочого найнявши замість себе
та давши дар у військову скарбницю,
чи ти б себе за чесного вважав?
Руфін
Запевне, ні!
Уперше зрозумів я,
що як то тяжко склавши руки ждати,
чи вернеться одважний друг додому
з такого бою, де немає місця
тому, хто стать під корогву не може…
Мов ганьба, так гнітить оця тривога
бездільна і безсила!..
Прісцілла
Ще зарані
так турбуватись. Може, вся та справа
розвіється, немов лихий туман.
От, може, завтра знайдеться дитинка, —
ми всі про се молитись будем ревне.
Руфін
І я так сподіваюсь… А молитись
не маю я кому…
Прісцілла
Руфіне, любий,
про що ти думаєш?
Руфін
Не знаю… так…
Повіяв вітер від садів з-над Тібру,
запахло цвітом… пташка обізвалась
досвітнім співом… Я згадав той сад
на віллі в твого батька — першу весну
з тобою вкупі там перебував я…
Така була тоді весна лагідна:
в рожевому й злотистому серпанку
стояли всі мімози, анемони,
як ті метелики в траві леліли
і мов збиралися злетіти вгору…
Ти так любила їх, так обережно
віночки вміла плести з їх, а я
бажав, щоб зацвіли скоріш гранати:
«Уквітчаю тебе вогнем!» — казав я…
І не судилось, — я в похід подався,
а ти пішла тим часом в християни…
Замість гранат блиснуло межи нами
меча Христового жорстоке лезо.
І щастя, й спокій розрубало враз.
Дія 2
Особи 2 дії
Руфін.
Прісцілла.
Кней Люцій — молодий оптимат християнин, приятель Руфіновий
Круста — римлянин, паразит і донощик (delator)
Християни:
Нартал — африканець, відпущеник Люцієвий
Єпископ
Диякон
Теофіл — пресвітер
Фавстін-Редівівус, Негріна-Рената — заручена пара, обоє християни, прості, але заможні
Аквіла — раб
Флегон, Урбан, Фортунат — ремісники
[Парвус]
Центуріон.
Вігіли.
Раби: християни і християнки.