Читать «Михайло Васильович Ломоносов» онлайн - страница 25
Юрій Яковлевич Фіалков
Топити печі можна було лише найкращим березовим вугіллям. Ця обставина, до речі, завдавала чимало клопоту. З дня відкриття лабораторії кожне п’яте «доношение» Ломоносова в академічну канцелярію — прохання про вугілля, якого потрібно було кілька тисяч мішків на рік, а чиновники, певна річ, видавали вдесятеро менше.
Проте це була не єдина турбота. Проведення хімічних дослідів — дуже копітка і трудомістка робота. Досить вчитатись у список операцій, які у «Вступі в справжню фізичну хімію» Ломоносов визначив як необхідний арсенал хіміка, щоб зрозуміти, як потерпав учений, прагнучи зразу вийти на намічений ним високий рубіж.
За Ломоносовим, хімік повинен уміти проводити плавлення, розм’якшення, розчинення, прожарювання, препарацію, ущільнення, застигання, твердження, силування, згущення, кристалізацію, зсадіння, загартування, відновлення, детонацію, купелювання (виділення золота і срібла з руд сплавленням їх із свинцем), дигерування, бродіння, розминання, розтирання.
В одній лише операції розчинення Ломоносов розрізняє такі відтінки: власне розчинення, екстракцію (тобто «витягування» розчиненої речовини з розчинника іншим розчинником, який не змішується з ним), відварювання (розчинення при кип’ятінні), вимивання, амальгамацію (розчинення металів у ртуті), цементацію (сполука, яка розчиняється, і розчинник — тверді речовини), корозію, розчинення в парі, розпливання.
Чи могло двадцяти чотирьох годин на добу і двох рук, хай і дуже вмілих, вистачити Ломоносову для виконання всіх цих операцій!! За сучасних умов для цього треба було б мати штат, який складався б не менше ніж з двадцяти кваліфікованих співробітників. А Ломоносов просив всього одного, І, звичайно ж, ненавченого — де їх тоді було взяти, навчених! Адже в усіх професорів — фізика, ботаніка, анатома — є помічники. А в хімічній лабораторії такий помічник необхідний ще більше, хоча б для того, щоб проводити досліди, які тривають кілька днів. «Того заради, — закінчує своє чергове «доношение» Ломоносов, — Канцелярію Академії наук прошу визначити мені в лабораторію для підсоблення лаборатора».
Прохання було серйозним. Відчувши можливість познущатися, академічна канцелярія приготувалась. Тут уже над професором можна було позбиткуватись! Проте головному ворогу Ломоносова довелося зразу відступити. Щось дуже часто останнім часом цікавиться Ломоносовим сам граф Кирило Григорович, питаючи, чи створені пану професору умови для проведення його дивовижних дослідів. І Шумахер змушений дати згоду. Резолюція Шумахера на ломоносовському проханні варта того, щоб навести її повністю. І спочатку без коментарів: «Хоч би пан професор Ломоносов і ніяких інших справ, крім хімічних, не мав (а в «доношеним» Ломоносов перелічував ті справи — від поезії та історії до астрономії та геометрії, — які йому доводиться «виконувати» — Ю. Ф.), однак обов’язково потрібен йому лаборатор чи така людина, яка з вогнем поводитися вміє, оскільки професор сам того ще не знає, та й, справляючись у теорії, так швидко тому не навчиться. Якщо йому така людина надана не буде, то він більше посудин зіпсує і більше матеріалів потратить, ніж скільки платні надана йому людина одержить, а нічого особливого не зробить».