Читать «Михайло Васильович Ломоносов» онлайн - страница 23

Судячи з усього, підрядчик Михайло Іванович був людиною діла. Бо, заклавши з молитвою перший камінь вранці 3 серпня, ввечері 12 жовтня прийшов на квартиру до Ломоносова і весело повідомив, що «їх превосходительство» може завтра справляти новосілля. Приймати роботу Ломоносову не було потреби. Він і без того був обізнаний з найменшими подробицями будівництва. Адже кожну цеглину, кожну балку він причепливо обмацав і перевірив перед тим як пустити в діло. А якщо з «сином Горбунова» і виникали деякі сутички з приводу якості матеріалу, то не без причини: при всій своїм діловитості Михайло Іванович був не від того, щоб урвати з казенних грошей собі побільше, а необхідного для будівництва лабораторії матеріалу пустити якнайменше.

Всі приміщення лабораторії становили за сучасним виміром біля 100 квадратних метрів: один великий зал, кімната і маленька комірчина для збереження «сирих матеріалів».

До останнього дня свого життя Ломоносов не припиняв боротьби за обладнання лабораторії. Академічні чиновники тягнули одну і ту саму пісню про недостачу грошей і в 1745 році |а Шумахер прикупив ще сільце), і в 1748 (а Шумахер від свого імені подарував матінці-імператриці зірку з алмазами), і в 1756 (один дипломатичний прийом з улаштуванням маскараду обійшовся Академії в десять тисяч карбованців сріблом), і в 1765 (нема грошей — та й годі!). Але до цієї пісні Ломоносову, який і платню одержував, як доведеться, було не звикати.

Уриваючи зрідка гроші з Канцелярії, витрачаючи царицині нагороди (за мозаїки і оди), а більше використовуючи свою кмітливість і золоті руки, Ломоносов на ста квадратних метрах лабораторії зосередив все найпередовіше, чого досягла наука. І багато з того, чого ця наука ще не мала — ряд приладів Ломоносов винайшов і зробив сам.

Насамперед терези. Ломоносова не могли задовольнити ті «приблизні» ваги, якими він користувався раніше. Ще за рік до відкриття лабораторії він уже мав «дослідні». Ці терези дійшли до нас. Через півтора століття вони були випробувані в палаті мір і ваг: виявилось, що чутливість їх дорівнювала 0,00005! І це незважаючи на те, що добру половину свого існування вони іржавіли в академічних підвалах.

Невідомо, чи були в той час у кого-небудь з учених терези такої унікальної точності. Найімовірніше, що не було. А хіміки напевно їх не мали. Бо хімія до Ломоносова не знала терезів і навіть не підозрювала, що цей прилад може мати до неї яке-небудь відношення.

Четвертий десятковий знак увійшов у хімію лише в середині минулого століття, коли став бурхливо розвиватись хімічний аналіз. Для того, щоб результати аналізу були вірогідними, необхідно визначити процентний вміст елементів у сполуці з точністю до однієї сотої частки процента. Завжди, в усі часи, речовина, вперше одержана хіміком, дорога для нього безмірно, головним чином тому, що її мало. Хімік не може пожертвувати для аналізу більше одного грама цієї речовини. Не важко підрахувати, що одна сота процента від одного грама якраз і становитиме одну десятитисячну грама — четвертий десятковий знак.