Читать «Серце Всесвіту» онлайн - страница 85

— Довго ж ти збирався поговорити зі мною, сей Рі-о!

— В цьому не було потреби, — спокійно відповів Рі-о.

— Що ж ти бажаєш тепер?

— Хочу попередити Вищі Сфери про свій задум!

— Я вже знаю про нього, — іронічно сказав Умт. — Знає і вся планета, навіть найнижчі Тайя.

І не всі підтримують тебе. Навіть не половина… Гнів народився у серці Рі-о, змусив потемніти його очі, стиснути сухі вуста в різку рису.

— Нещирість — погана зброя, сей Умт, — різко відповів Рі-о. — Ти знаєш, де причина безвілля нижчих Тайя. Ти вкрав їхню волю і тримаєш її в тисячах Оть!

Умт спалахнув, обличчя його затряслося від гніву, але він швидко опанував себе.

— Хто ти такий, Рі-о, щоб взяти на себе відповідальність за долю своєї планети? Ти, мабуть, обвинувачуєш мене і Вищі Сфери в тиранії, але сам твориш ще більшу сваволю. Чому ти не порадився з іншими членами Вищих Сфер? Чому ти гадав, що ми будемо проти проекту Сі? Чи ти боявся чесної відвертої дискусії?

Рі-о здивувався. Він вражено дивився на замкнуте обличчя Умта і не міг збагнути, що гой хоче, куди веде.

— Ти хочеш сказати, що моя перемога в дискусії дозволить вільно здійснити проект Сі?

— Безумовно, — схиливши голову, відповів Умт. — Хоч ми й так, як ти бачиш, не заважаємо тобі. Але ти повинен був подумати про долю тих Тайя, які не захочуть розлучатися з усталеним способом життя…

— Вони не розуміють його ганебності!

— Це ти так гадаєш! У всякому разі, я пропоную дискусію. Спробуй довести свою правоту перед лицем наших кращих учених. Чи, може, боїшся?

— Ні, не боюсь, — гордо відповів Рі-о. — Навіть перед всім Космосом я виступлю з захистом великого проекту Сі…

— Тоді Вищі Сфери чекають тебе через десять ур.

— Учителю, не лети, — почувся тихий, схвильований голос десь позаду.

Рі-о хутко озирнувся. Він побачив Мі-а, що зупинилася в отворі.

Вона простягала до нього тонкі блакитні руки і шепотіла:

— Не лети до них. Вони уб’ють тебе…

— Мі-а, — здивувався Рі-о. — Чому ти тут? Для чого?

— Я відчула серцем… що тобі погано… Я чую щось лихе…

В просторі прозвучала іронічна думка Умта:

— Тебе поучає молода О-тайя? Тоді, може, відмовишся від дискусії? Якщо боїшся — я гарантую, що ніхто не діткнеться до тебе рукою!..

— Мені не треба твоїх гарантій. Я лечу…

Рі-о рішуче вимкнув мережу зв’язку. Обличчя Умта розтануло в просторі. Мі-а кинулася до вченого, торкнулася руками своїх щік, з повагою схилившись перед ним. Потім поглянула йому в обличчя. В її очах стояли сльози, і Рі-о відчував, як за високим, ніжно-блакитним чолом вирує схвильована думка.

— Що сталося, Мі-а? Чому ти така сумна?

— Учителю… Серце віщує лихе…

— Невже ми повинні довіряти серцю?

— Якнайчастіше, Учителю. Хіба проект Сі зроблений не серцем?

— Може, й так… Мі-а… Але я бачу в твоїх очах сльози… Що це значить?..

Мї-а ясним поглядом дивилася в обличчя вченому і шепотіла:

— Я люблю тебе, Учителю…