Читать «Чарівник Країни Оз» онлайн - страница 61
Ліман Френк Баум
— А я й справді чудовий? — спитав Страшило.
— Ви просто єдиний такий у світі! — відповіла Глінда.
Повернувшись до Бляшаного Лісоруба, вона спитала:
— А що робитимете ви, коли Дороті відбуде до Канзасу?
Лісоруб сперся на сокиру, подумав трохи й відповів:
— Я полюбився моргунам, і після того, як Лиха Відьма розтала, вони запросили мене керувати їхньою країною. Моргуни мені теж дуже сподобалися. Я б радо вернувся у Край Заходу і став їхнім правителем.
— Я звелю крилатим мавпам віднести вас до Краю моргунів — це буде мій другий наказ, — сказала Глінда. — Я певна, що ви станете блискучим правителем, надто як вас гарненько відполірують.
Потім Добра Відьма звернулася до великого пишногривого Лева:
— Ну, а ви? Що робитимете ви після того, як розпрощаєтеся з Дороті?
— За горою головошльопів, — відповів він, — стоїть прадавній густий ліс. Звірі, що там живуть, обрали мене своїм царем. Найбільшим щастям для мене було б вернутися до того лісу.
— Третім наказом я звелю крилатим мавпам віднести вас до вашого лісу, — сказала Глінда. — Вичерпавши на тому чарівну силу золотого шолома, я віддам його Королеві крилатих мавп, щоб він і його зграя більше ніколи ні від кого не залежали й жили вільно й щасливо.
Страшило, Бляшаний Лісоруб і Лев від усього серця подякували Глінді за її доброту, а Дороті вигукнула:
— Твої срібні черевички перенесуть тебе через пустелю, — відповіла Глінда. — Якби ти знала, якою чарівною силою вони наділені, то могла б негайно ж, найпершого ж дня повернутися до своєї тітоньки Ем!
— Але тоді я не мав би свого чудесного мозку! — вигукнув Страшило. — Й довіку стовбичив би посеред кукурудзяного поля!
— А мені не дісталося б моє прекрасне серце, — сказав Бляшаний Лісоруб. — І я, поки світу й сонця, іржавів би в лісовій гущавині!
— А я б і помер боягузом, — похитав головою Лев, — і ніхто в лісі не сказав би про мене жодного доброго слова.
— Все це так, — погодилася Дороті, — і я дуже рада, друзі, що стала вам у пригоді. Але тепер, коли кожен із вас домігся того, що ваші найзаповітніші мрії здійснилися, та ще й одержав ціле королівство на додачу, мені вже, мабуть, час вертатися додому.
— Ці срібні черевички здатні робити всілякі чудеса, — пояснила Добра Відьма. — Але найдивовижніша їхня сила в тому, що вони можуть за три кроки перенести свого власника до будь-якого місця в світі, при чому кожен крок триватиме не довше, ніж ти кліпнеш оком. Треба тільки тричі клацнути підборами й сказати черевичкам, куди хочеш потрапити.
— Ясно, куди — до Канзасу, куди ж іще! — радісно вигукнула Дороті.
Вона обняла Лева за шию, поцілувала його й ніжно погладила пишну гриву. Потім поцілувала Бляшаного Лісоруба, який заплакав, забувши про небезпеку, що загрожує його суглобам, і пригорнула до себе м’якого, набитого соломою Страшила — його вона не поцілувала тільки тому, що боялася розмазати фарбу на обличчі… Тепер уже і в самої Дороті текли сльози з очей, бо вона знала, що розстається із справжніми, вірними друзями.