Читать «Чарівник Країни Оз» онлайн - страница 60
Ліман Френк Баум
Підійшовши до першої господи, Дороті постукала в двері. Господиня — дружина фермера — запросила мандрівників до хати й нагодувала ситним обідом: самих тільки пирогів з різною начинкою по три, а до чаю — коржі чотирьох гатунків. Песикові Тото, який чаю не пив, дісталася мисочка молока.
— Чи далеко звідси до замку Глінди? — спитала в господині Дороті.
— Та не дуже, — відповіла жінка. — Ідіть отим шляхом на південь, він виведе вас до замку.
Подякувавши добрій господині, вони помандрували далі, й незабаром з-за обрію перед ними виріс прекрасний замок. Браму його охороняли три юні дівчини в червоних мундирах із золотими аксельбантами. Коли Дороті наблизилася, одна з них спитала:
— Що привело вас у Край Півдня?
— Бажання зустрітися з Доброю Відьмою, вашою правителькою, — відповіла Дороті.
— Скажіть, як вас звуть, і я спитаю у Глінди, чи погодиться вона прийняти вас.
Мандрівники назвали їй свої імена, дівчина-вартова увійшла до замку й за кілька хвилин повернулася.
— Глінда чекає на вас, — сказала вона.
ГЛІНДА ВИКОНУЄ БАЖАННЯ ДОРОТІ
Спочатку друзів завели до кімнати, де Дороті вмилась і причесалася, Лев витрусив із гриви порох, Страшило поплескав себе по боках і по череві, щоб стати стрункішим, а Бляшаний Лісоруб надраївся до блиску і змастив собі суглоби.
Коли всі причепурилися, дівчина в червоному мундирі завела їх до великої зали, посеред якої на рубіновому троні сиділа Добра Відьма Глінда.
Правителька Краю Півдня була на диво вродлива і з виду зовсім молода. її руде волосся шовковистими хвилями спадало на плечі, блакитні очі дивилися привітно й приязно. — Яке бажання привело тебе сюди, дитино? — спитала вона в Дороті.
Дівчинка розповіла Відьмі всі своіьпригоди: як смерч заніс її до Країни Оз, як вона знайшла там друзів і які випробування випали їй на долю.
— Понад усе на світі, — сказала вона на закінчення, — я хочу вернутися додому, бо тітонька Ем давно вже, мабуть, думає, що мене спіткало щось страшне. Гляди, вона ще візьметься шити чорну сукню, щоб носити по мені жалобу, а як хліб уродив нині не краще, ніж минулого року, то від цих витрат дядечко Генрі збанкрутує.
Глінда нахилилась і поцілувала милу, добру дівчинку, яка так стурбовано дивилася їй в очі.
— Заспокойся, люба, — сказала вона. — Я допоможу тобі вернутися додому. Але пообіцяй, що за це ти віддаси мені золотий шолом.
— Ну, звісно, віддам! — вигукнула Дороті. — Мені він однаково вже ні до чого, а ви зможете загадати крилатим мавпам три бажання.
— Я ті бажання вже навіть приготувала, — всміхнулася Глінда.
Дороті простягла їй золотий шолом. Узявши його, Добра Відьма звернулася до Страшила:
— Скажіть, що ви робитимете, доли Дороті вернеться додому?
— Піду назад до Смарагдового Міста, — відповів він. — Оз призначив мене тамтешнім правителем, і жителі міста вже встигли полюбити мене. Одне тільки мене тривожить — як перейти гору головошльопів.
— Я накажу крилатим мавпам перенести вас до брами Смарагдового Міста — це буде мода першим бажанням, — сказала Глінда. — Не можна ж позбавити людей такого чудового правителя.