Читать «Чарівник Країни Оз» онлайн - страница 47

В цій країні було чотири відьми, й кожна правила своїм краєм — Півночі, Півдня, Сходу й Заходу.

На щастя, Відьми Півночі й Півдня — добрі, і я завжди знав, що вони не скривдять мене. Але Відьми Сходу й Заходу мали страшенно лиху вдачу — вони б розправилися зі мною за два заходи, якби не вважали, що я могутніший за них. Через те я жив, не знаючи спокою: весь час мене переслідував смертельний страх. І як же я зрадів, довідавшись, що ваша хатка впала на Лиху Відьму Сходу! Коли ви прийшли до мене, я ладен був пообіцяти вам будь-що, аби тільки ви знищили й другу Відьму. Та ось ви розтопили її й стоїте переді мною, і, хоч як мені соромно, я змушений признатися, що не можу виконати своїх обіцянок.

— По-моєму, ви дуже погана людина, — сказала Дороті.

— О, ні, голубонько. Я дуже добра людина. Просто я дуже поганий чарівник.

— Виходить, ви не можете дати мені мозок? — спитав Страшило.

— А він вам і не потрібен. Ви щодня навчаєтеся чогось нового. В немовляти є мозок, та що з того? Воно однаково нічого не знає. Знання приходять тільки з досвідом, і що довше ви живете на землі, то багатшим стає ваш досвід.

— Воно, може, й так, — відповів Страшило, — але якщо ви не дасте мені мозок, мені буде дуже прикро.

Фальшивий чарівник пильно глянув на нього:

— Що ж, гаразд. Як ви вже знаєте, чаклун із мене кепський, але завтра вранці я спробую напхати вашу голову мозком. Тільки не сподівайтеся, що я навчу вас, як тим мозком користуватися. Цього ви повинні навчитися самі.

— О, дякую, дякую! — вигукнув Страшило. — Я навчуся, майте певність!

— Ну, а зі мною як буде? — занепокоєно спитав Лев. — Чи дасте ви мені сміливість?

— У вас сміливості надміру, — відповів Оз. — Вам бракує лише віри в свою силу. В світі немає істоти, яка не лякалася б у хвилину небезпеки. Справжня сміливість полягає в тому, щоб, зневажаючи страх, гідно зустрічати небезпеку, а вам такої сміливості не позичати.

— Може, воно й так, але страху в мене теж надміру, — сказав Лев. — 1 мені буде дуже, дуже прикро, якщо ви не дасте мені сміливості, маючи яку, забуваєш про страх.

— Гаразд. Завтра я дам вам таку сміливість, — відповів Оз.

— А серце ви мені дасте? — спитав Бляшаний Лісоруб.

— Знаєте, на мій погляд, ви пречудово могли б обійтися і без серця, — відповів Оз. — Адже не кожен, хто має серце, щасливий, а скільки є таких, кого серце робить нещасним! Ні, ви повинні радіти, що не маєте серця.